Для кого ця стаття: для роботодавців, які виплачують зарплату найманим працівникам
Із цієї статті ви дізнаєтеся: чи обов’язково виплачувати найманим працівникам аванс, як установити строки його виплати та чи треба сплачувати податки під час його виплати.

Виплата авансу

Чинне законодавство про працю передбачає обов’язкову виплату зарплати працівникам два рази на місяць. Зарплату за першу половину місяця традиційно називають зарплатним авансом.
Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП роботодавець має виплачувати зарплату працівникам регулярно в робочі дні не рідше ніж двічі на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів (далі – к. д.), та не пізніше 7 днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Конкретні строки виплати зарплати та розмір зарплатного авансу встановлюються колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим із профспілкою чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі їх відсутності – представниками, обраними та уповноваженими трудовим колективом).
У разі якщо день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, виплата здійснюється напередодні.

Яким має бути розмір зарплатного авансу?

Розмір зарплатного авансу не може бути меншим суми оплати за фактично відпрацьований час із розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника (ч. 3 ст. 115 КЗпП, ч. 3 ст. 24 Закону від 24.03.95 р. № 108/95-ВР «Про оплату праці»).
Для працівників із відрядною оплатою облік виробітку та нарахування зарплати працівникам-відрядникам, у тому числі за першу половину місяця, здійснюється на основі виконання відрядного наряду, який видається працівникові (бригаді) майстром до початку роботи. У наряді зазначається обсяг роботи, норма виробітку та відрядна розцінка на виконувану роботу (див. лист Мінсоцполітики від 22.11.10 р. № 964/13/84-10).

Як визначити першу половину місяця?

Першою половиною місяця вважається 15 к. д. місяця (див. лист Мінсоцполітики від 09.12.10 р. № 912/13/155-10.
Тобто аванс – це виплата за першу половину місяця – 15 к. д. виходячи з фактично відпрацьованого часу, що має виплачуватись у період із 16-го до 22-го числа.
Не є відпрацьованим часом дні відпустки, перебування на лікарняному та час, не відпрацьований з інших причин. Тобто такий час не враховують під час розрахунку авансу.
Крім того, під час обчислення суми авансу не враховують премії, доплати, надбавки, компенсаційні та заохочувальні виплати. Однак роботодавець може передбачити виплату разом із авансом певного відсотка постійних надбавок і доплат. Це вже будуть гарантії працівникам понад мінімальні державні гарантії.

Як розрахувати аванс?

Зарплатний аванс – це саме його виплата. Нарахування зарплати проводиться тільки за повний місяць на підставі табелю обліку робочого часу.
Розрахунок авансу проводять одним зі способів:
· залежно від посадового окладу (тарифної ставки) і кількості відпрацьованих робочих днів протягом першої половини місяця (з 1-го до 15-го числа місяця);
· у відсотках до посадового окладу (тарифної ставки) (наприклад, у розмірі 60 %).
Спосіб визначення авансу слід прописати в колдоговорі (іншому нормативному документі роботодавця).

Оподаткування

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати ПДФО із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у ст. 167 Податкового кодексу (далі – ПК) (пп. 168.1.1 ПК), тобто 18 %. Те саме стосується й військового збору (далі – ВЗ) – він утримується в розмірі 1,5 % від оподатковуваного доходу (пп. 1.2, 1.4 п. 16¹ підрозд. 10 розд. XX ПК).
Отже, роботодавець зобов’язаний під час виплати авансу утримати та перерахувати до бюджету ПДФО та ВЗ за першу половину місяця (див. лист ДФС від 28.09.15 р. № 20527/6/99-99-17-02-01-15).
Зверніть увагу, що для обкладення ПДФО зарплати має визначатися загальний місячний оподатковуваний дохід. Саме до такого доходу застосовується податкова соціальна пільга (далі – ПСП). А отже, до авансу ПСП не застосовують.
ПДФО та ВЗ сплачуються (перераховуються) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету (пп. 168.1.2, 1.4 п. 16¹ підрозд. 10 розд. ХХ ПК).
Щодо ЄСВ існує аналогічна норма: під час кожної виплати зарплати, на суми якої нараховується ЄСВ, одночасно з видачею зазначених сум роботодавці зобов’язані сплачувати нарахований на ці виплати ЄСВ у розмірі, установленому для таких платників (авансові платежі) (абзац другий ч. 8 ст. 9 Закону від 08.07.10 р. № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», далі – Закон № 2464).
ЄСВ також не нараховують, а лише сплачують з авансу, адже для нарахування потрібно визначити зарплату за місяць. Якщо місячна зарплата буде нарахована в розмірі, меншому за мінімальну зарплату, то нарахування ЄСВ проводитимуть виходячи з розрахунку мінімальної зарплати (абзац другий ч. 5 ст. 8 Закону № 2464). А мінімальний страховий внесок визначатиметься як добуток мінімального розміру зарплати та розміру внеску – 22 %, установленого законом на місяць, за який нараховується зарплата (дохід), і підлягає сплаті щомісяця (п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464).
Отже, виплату авансу та сплату утриманого ПДФО (18 %) і ВЗ (1,5 %) та розрахованого ЄСВ (22 %) слід проводити на підставі розрахунків, без їх нарахування на час виплати авансу. Нарахування здійснюють лише після закінчення місяця.
Щодо виплати авансу слід урахувати ще один момент: у ст. 115 КЗпП ідеться саме про виплачену суму, тобто суму після проведених утримань. Тому потрібно розрахувати умовну базу для проведення утримань. Для цього розраховану суму авансу збільшують на 19,5 % (18 % ПДФО та 1,5 % ВЗ).
Оскільки нарахування ЄСВ проводиться на суму авансового платежу, умовну базу застосовувати в такому разі не обов’язково. Але для спрощення подальших розрахунків за місяць доцільно брати однакову базу для утримань ПДФО, ВЗ і нарахування ЄСВ.