З 1 січня 2017 року набув чинності Закон від 06.12.16 р. № 1774-VІІІ (далі – Закон № 1774), яким унесено зміни до Закону від 24.03.95 р. № 108/95-ВР «Про оплату праці» (далі – Закон № 108).
1. Визначення терміна «мінімальна заробітна плата» (далі – МЗП) викладено в новій редакції (ст. 3). Раніше там було сказано, що в розмірі не нижче від МЗП має оплачуватися некваліфікована праця при виконанні місячної норми. Тепер прив'язки до некваліфікованої праці немає. Тобто роботодавець, незалежно від застосовуваної системи оплати праці, зобов'язаний забезпечити виплату зарплати в розмірі не нижче від МЗП за виконану працівником місячну (погодинну) норму праці.
2. Додано нову ст. 31, що передбачає гарантії виплати зарплати в розмірі не менше від МЗП. А саме: якщо працівникові, який відпрацював місячну норму праці, нарахували зарплату в розмірі, меншому від МЗП, то роботодавець зобов'язаний нарахувати доплату до розміру МЗП. Ця доплата повинна виплачуватися одночасно із зарплатою.
Але якщо роботодавець уклав із працівником трудовий договір на умовах неповного робочого часу або якщо працівник не виконав місячну (погодинну) норму праці, тоді МЗП виплачуватиметься пропорційно до виконаної норми праці.
Нагадаємо, що у випадках, коли база нарахування ЄСВ не перевищує розміру МЗП, ЄСВ розраховується як добуток МЗП та ставки ЄСВ 22 % (ч. 5 ст. 8 Закону від 08.07.10 р. № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», далі – Закон № 2464).
3. Статтю 6 (формування систем оплати праці) викладено в новій редакції. Як і раніше, організація оплати праці базується на тарифній та інших системах оплати, призначених для розділення робіт залежно від їх складності, а працівників – залежно від їх кваліфікації (некваліфікований, малокваліфікований, кваліфікований і висококваліфікований персонал). При цьому тепер тарифна система включає крім тарифних ставок, тарифних сіток, схем посадових окладів ще й тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники).
У свою чергу, тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі тарифної ставки робітника першого розряду і кваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).
На практиці тарифні сітки формують: окрему з оплати праці робітників; окрему з оплати праці керівників, фахівців і технічних службовців; загальну для всіх працівників підприємства.
У бюджетній сфері мінімальна тарифна ставка (посадовий оклад) повинна встановлюватися КМУ. А комерційні структури визначатимуть тарифні ставки самостійно в колективних договорах. Тобто саме роботодавець відноситиме виконувані роботи до певних тарифних розрядів і присвоюватиме кваліфікаційні розряди працівникам за узгодженням із виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником).
Вимоги до кваліфікаційних і спеціальних знань працівників, їх завдання, обов'язки і спеціалізація визначаються професійними стандартами або кваліфікаційними характеристиками професій працівників.
Законом № 108 передбачено, що мінімальна тарифна ставка не може бути нижче за прожитковий мінімум, установлений для працездатних осіб на 1 січня календарного року (у 2017 році – 1 600 грн.).
Роботодавець може встановлювати різні форми системи оплати праці, наприклад:
• погодинну – коли заробіток залежить від кількості фактично відпрацьованого часу з огляду на кваліфікацію працівника й умови праці;
• відрядну – коли заробіток залежить від кількості вироблених працівником одиниць продукції або виконаного обсягу робіт з огляду на їх якість, складність та умови праці.
Вибрана система (тарифна або інша) установлюється колдоговором, а якщо договір не укладався – актом роботодавця, виданим за узгодженням із профспілкою (профспілковим представником), а за відсутності профспілки – з вільно вибраними та уповноваженими представниками (представником) працівників.
Також Законом № 1774 унесені зміни до Закону № 2464, які, зокрема, стосуються сплати ЄСВ підприємцями.
1. У ч. 4 ст. 4 уточнено перелік осіб, звільнених від сплати ЄСВ. Тепер підприємці-загальносистемники звільняються (разом із підприємцями-єдинниками) від сплати ЄСВ за себе, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують згідно із законом пенсію або соціальну допомогу. Зверніть увагу: зазначена норма не поширюється на осіб, які ведуть незалежну професійну діяльність.
2. Змінена норма абзацу другого п. 2 ч. 1 ст. 7 вимагає, щоб підприємці-загальносистемники сплачували ЄСВ незалежно від того, провадять вони діяльність чи ні. Раніше якщо такі підприємці не отримували протягом місяця (року) доходів, вони звільнялися від сплати ЄСВ.
Нагадаємо, що сума ЄСВ не може бути менша від розміру мінімального страхового внеску на місяць. Тому навіть якщо загальносистемник не отримує доходів, йому все одно щомісячно потрібно буде сплачувати ЄСВ у сумі 704 грн. (3 200 грн. х 22 %).
3. Для підприємців – єдинників першої групи встановлено (п. 3 ч. 1 ст. 7), що сума ЄСВ не може бути менше 0,5 мінімального страхового внеску (у 2017 році – 352 грн.). При цьому відповідні періоди ведення підприємницької діяльності (місяці, коли сплачувався половинний розмір внеску) будуть зараховані до страхового стажу, який обчислюється згідно зі ст. 24 Закону від 09.07.03 р. № 1058-IV пропорційно до суми сплаченого ЄСВ.
Крім цього унесені зміни:
• до КЗпП та КУпАП – у частині порушень, за які роботодавці-юрособи та їх посадові особи, а також роботодавці-підприємці можуть притягатися до фінансової та адміністративної відповідальності;
• Закон від 21.05.97 р. № 280/97-ВР (далі – Закон № 280) – стосовно надання органам місцевого самоврядування повноважень здійснювати контроль за дотриманням законодавства про працю і зайнятість населення.

Суть нововведень, а також яка передбачена відповідальність за порушення трудового законодавства див. у консультації в «Баланс» № 4-5, який вийшов з друку 16.01.17 р.