У відповідності зі ст. 130 КЗпП, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.

Зазначеною статтею визначаються юридичні факти, сукупність яких дає роботодавцю право залучити працівника до матеріальної відповідальності. До таких фактів належать, зокрема, порушення трудових обов`язків, наявність прямої дійсної шкоди, причинний зв`язок між порушенням і шкодою та вина працівника. Відсутність хоча б одного з цих фактів виключає можливість притягнення до матеріальної відповідальності.

За загальним правилом, встановленим ст. 132 КЗпП, за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків, винні працівники несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.

Під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна або інших цінностей або зробити зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов`язків грошові виплати.

За загальним правилом працівник за заподіяну підприємству шкоду несе обмежену матеріальну відповідальність.

Разом з тим трудове законодавство передбачає покладання на працівника, винного в заподіянні шкоди підприємству, з яким він перебуває у трудових відносинах, обов`язку відшкодувати пряму дійсну шкоду в повному обсязі без будь-яких обмежень.

Лист Мінсоцполітики від 13.08.14 р № 87/0/15-14/06.

Новини за темою:

Про строки позовної давності у трудових спорах