На практиці підприємства часто допомагають одне одному фінансово за умови подальшої компенсації такої допомоги. Але чи будь-яка подібна допомога підпадає під визначення поворотної фінансової допомоги (далі – ПФД)? Чи є якісь законодавчі обмеження щодо способу видачі та повернення ПФД? Ці питання розглянено в консультації «Поворотна фінансова допомога: можливі варіанти», надрукованій у «БАЛАНС», 2013, № 39. 
Зокрема, якщо ПФД отримана від платника податку на прибуток за основною ставкою і не повернена на кінець звітного періоду, то позичальникові необхідно нарахувати умовні проценти в розмірі облікової ставки НБУ за кожен день фактичного використання фінансової допомоги і включити суму таких процентів до доходу (пп. 14.1.257, 135.5.5 Податкового кодексу, далі – ПК) (про особливості застосування цієї норми в 2013 році див. консультацію «Річне декларування прибутку: поговоримо про наслідки» у «БАЛАНС», 2013, № 39). 
Якщо ПФД отримана від неплатника податку на прибуток або від особи, яка має пільги із цього податку, і не повернена на кінець податкового періоду, то вона включається до доходу отримувача. У випадку, якщо в майбутніх звітних податкових періодах платник податків повертає таку ПФД (її частину) позикодавцю, позичальник збільшує суму витрат на суму такої фіндопомоги (її частини) за результатами звітного податкового періоду, у якому відбулося таке повернення (пп. 135.5.5 ПК). Аналогічні правила передбачено для ПФД, отриманої від засновника. Правда, у цьому випадку період невключення допомоги до доходів становить 365 днів.

Детальніше у «БАЛАНС», 2013, № 39 від 16.05.13 р.