Нещодавно ГУ ДФС у Рівненській області  проведено сеанс телефонного зв’язку «гаряча лінія» з начальником управління аудиту Єгоровою Ольгою Федорівною на тему «Проведення податкового та митного аудиту».
Відповіді на цікаві запитання пропонуємо вашій увазі.

Чи можливо припинення зобов’язань за експортно-імпортними операціями шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог?

На період з 15.09.2016 до 15.12.2016 включно у зв’язку із запровадженням вимоги щодо обов’язкового продажу на міжбанківському валютному ринку України надходжень в іноземній валюті із-за кордону уповноважені банки не можуть знімати з контролю експортні операції клієнтів на підставі документів про припинення зобов’язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог:
- в іноземній валюті 1-ї групи Класифікатора/російських рублях (незалежно від суми операції);
- в інших валютах (якщо загальна сума зобов’язань, що припиняються зарахуванням у межах одного договору щодо експорту товарів, перевищує в еквіваленті 500 000 доларів США).
Водночас вищезазначені вимоги не поширюються на випадки припинення зобов’язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог за операціями операторів телекомунікацій з оплати міжнародних телекомунікаційних послуг (міжнародного роумінгу та пропуску міжнародного трафіку).

Чи мають право контролюючі органи, в якому СГ перебуває на обліку за неосновним місцем обліку, проводити перевірки?

Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.    
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених ПОДАТКОВИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ, а фактичні перевірки – ПКУ та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
ПКУ не передбачено обмежень щодо проведення перевірок контролюючими органами, в яких суб’єкт господарювання перебуває на обліку за неосновним місцем обліку.

Які документи мають право перевіряти контролюючі органи під час проведення перевірок (у тому числі сертифікати відповідності, ліцензії, дозвільні документи)?

При проведенні перевірок платників податків, працівники контролюючих органів мають право вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов’язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, а також перевіряти ліцензії на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону; наявність торгових патентів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
При цьому платник податків зобов’язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов’язані з предметом перевірки. Такий обов’язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Матеріали, які є підставами для висновків посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок, визначені у ст. 83 Податкового кодексу України.

Чи може бути притягнуто до відповідальності платника податків при перевірці , який діяв відповідно до податкової консультації, якщо в майбутньому така податкова консультація змінена чи скасована (п.53.1 ст.53.1 ПКУ)?

Відповідно до п. 53.1 ст. 53 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VІ із змінами та доповненнями не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована.

Чи вважається сума податкового зобов’язання узгодженою, якщо повідомлення-рішення складене або вручене контролюючим органом з порушенням вимог ст. 58 ПКУ?

Якщо платник податків вважає, що контролюючий орган склав або вручив податкове повідомлення-рішення з порушенням вимог ст. 58 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених ПКУ або іншими законами України, він має право відповідно до ст. 56 ПКУ рішення, прийняті контролюючим органом, оскаржити в адміністративному або судовому порядку.
Cкарга, подана із дотриманням строків, визначених п. 56.3 ст. 56 ПКУ, зупиняє виконання платником податків грошових зобов’язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.
Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов’язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Джерело: https://uteka.ua/ua/publication/Voprosy-otvety-na-temu-Provedenie-nalogovogo-i-tamozhennogo-audita