Із кінця 2012 року відповідно до прийнятого Закону № 5480 НБУ отримав право тимчасово, на строк до шести місяців, уводити вимоги про обов'язковий продаж інвалюти, змінювати строки розрахунків за операціями експорту та імпорту товарів. Відтоді кожні півроку НБУ приймав чергову постанову, спрямовану на жорсткість контролю над рухом валюти. За фактом до вищезгаданих обмежень додалося безліч інших. До початку 2016 року процес ішов за наростаючою. Зараз намітилася протилежна тенденція – валютні обмеження почали пом'якшувати. Однак до ліберального валютного законодавства в Україні ще далеко. У цій консультації проаналізуємо, які валютні обмеження сьогодні передбачені для імпортерів і як вони впливають на їх господарську діяльність.

Обмеження строків розрахунків за імпортом товарів

Як уже було сказано, НБУ має право змінювати строки розрахунків за експортом та імпортом товарів згідно з п. 8 ч. 1 ст. 25 і п. 5 ч. 2 ст. 44 Закону № 679. Детально права НБУ прописано в Законі № 185 (зокрема, у ст. 2).

Під контроль над дотриманням строків розрахунків (так званий валютний контроль) підпадають імпортні операції, що передбачають відстрочення постачання (тобто коли резидент здійснив передоплату за товари, роботи, послуги або виставив вексель на користь закордонного постачальника). Це значить, що в нього за кордоном знаходяться валютні цінності на суму передоплати (виставленого векселя). Нагадаємо, визначення валютних цінностей наведено в ст. 1 розд. I Декрету № 15-93. Якщо в розрахунках із нерезидентом застосовується документарний акредитив, то строк розрахунків починає контролюватися з моменту, коли вповноважений банк здійснив платіж за акредитивом. Імпортер зобов'язаний подати вповноваженому банку всі необхідні документи, які дозволять здійснити валютний контроль за контрактом. Перелік таких документів міститься в п. 4.2 Інструкції № 136.

Зверніть увагу: згідно зі змінами, унесеними до Інструкції № 136 Постановою № 347, сьогодні банк може здійснювати валютний контроль за допомогою обміну електронними повідомленнями, наприклад коли один банк повідомляє іншому про зарахування виручки на відкритий у ньому рахунок або про надходження реєстру митних декларацій (далі – МД) за операціями резидента. Крім того, банки можуть контролювати валютні операції, які здійснюються на підставі правочинів, вчинених в електронній формі відповідно до законодавства України в сфері електронної комерції, електронних документів (повідомлень) або їх паперових копій (п. 4.2 Інструкції № 136).

За загальним правилом, строки розрахунків за операціями резидентів, зазначеними у ст. 2 Закону № 185, не можуть перевищувати 180 календарних днів (далі – к. д.). Однак тут же сказано, що НБУ має право вводити й інші строки розрахунків, що й відбувається на практиці.

Протягом 2016 року НБУ послідовно вводив на тримісячні періоди граничний строк розрахунків – 90 к. д. На сьогодні такий строк передбачено Постановою № 342, яка діє з 09.06.16 р. по 14.09.16 р. Важливий момент: згідно із змінами, внесеними Постановою № 361 до Постанови № 342, із 29 липня цього року строк розрахунків за операціями експорту та імпорту збільшено до 120 днів.

При цьому важливо правильно визначити дату початку та закінчення такого строку.

Банк розпочинає відлік законодавчо встановленого строку розрахунків із наступного календарного дня після проведення резидентом передоплати (платежу за акредитивом, виставляння векселя на користь нерезидента). Закінченням граничного строку вважається дата подання банку документів, що відповідають виду та умовам договору з нерезидентом.

У випадку імпорту товару із ввезенням його на територію України банк знімає операцію з валютного контролю після того, як (п. 3.3 Інструкції № 136):

– отримана інформація про цю операцію в реєстрі МД (типу ІM-40 «Імпорт», ІM-41 «Реімпорт», ІM-72 «Безмитна торгівля», ІM-75 «Відмова на користь держави», ІM-76 «Знищення або руйнування») – якщо для митного оформлення продукції використовується МД;
– резидент пред'явив документ (крім МД), який використовується для митного оформлення продукції, – якщо для такого оформлення не використовується МД;
– резидент подав акт, рахунок (інвойс) або інший документ, який згідно з умовами договору засвідчує виконання нерезидентом робіт, надання послуг, передачу прав інтелектуальної власності та інших немайнових прав, призначених для продажу (оплатної передачі), – в усіх інших випадках.

Додатковими підставами для зняття операції з контролю можуть бути:

– повідомлення іншого банку, якому митний орган надіслав інформацію про цю операцію резидента, про отримання реєстру МД (у повідомленні наводяться номер і дата реєстру, уся наявна в реєстрі інформація про операцію резидента, а також вартість продукції в тій частині, у якій дані передаються іншому банку). Причому зазначене повідомлення надається на запит такого резидента або запит банку тільки тому банку, який названо в запиті резидента або якому резидент дозволив цей запит;
– повідомлення митного органу, а також засвідчена у встановленому законодавством України порядку копія МД, отримані на запит резидента у випадках, визначених п. 3.7 Інструкції № 136, за бартерними контрактами, у яких частина товару оплачується грішми;
– документи, які підтверджують постачання продукції на користь резидента-реципієнта (отримувача) міжнародної технічної допомоги згідно з міжнародними договорами України;
– договори, рахунки на оплату послуг, документи, які формує платіжна система після здійснення взаєморозрахунків (використовуються для підтвердження факту отримання резидентом послуг від міжнародних інформаційних і платіжних систем).

При оплаті передплатних періодичних поліграфічних видань за належним чином оформленою передплатною квитанцією або виставленим до оплати рахунком (незалежно від фактичного строку, за який здійснюється передплата, але не більше одного року), банк знімає таку імпортну операцію з контролю, якщо резидент не оформляє акт, рахунок (інвойс) або інший документ, що підтверджує отримання резидентом передплатних видань. Тобто якщо це не передбачено в практиці нерезидента (п. 3.4 Інструкції № 136).

У випадку імпорту товару без його ввезення на територію України банк знімає з контролю операцію резидента виключно при дотриманні однієї з таких умов (п. 3.6 Інструкції № 136):

– зарахування виручки, отриманої від нерезидента, на рахунок резидента в уповноваженому банку у випадку продажу нерезиденту товару за межами України;
– подання документів, які підтверджують використання резидентом товару за межами України на підставі договорів (контрактів, угод), інших документів, які застосовуються в міжнародній практиці і можуть уважатися договором.

При цьому здійснення контролю над експортною операцією, за якою продукція, придбана резидентом за імпортним договором без її ввезення на митну територію України, перепродується нерезиденту, покладається на той банк, який проводив оплату за імпортним договором.

Урахуйте, що коли граничний строк розрахунків припадає на вихідний, то до наступного за ним робочого дня цей строк не продовжується (ЗІР, категорія 114.02).

За порушення граничних строків розрахунків за імпортними операціями (90 к. д.) ст. 2 Закону № 185 передбачена фінансова санкція – пеня в розмірі 0,3 % суми непоставленого товару в інвалюті, перерахованій за курсом НБУ на день виникнення заборгованості, за кожний день прострочення. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати вартість непоставленого товару. Пеню стягують податкові органи при проведенні перевірки.

У зв’язку із збільшенням граничних строків розрахунку із 90 к. д. до 120 к. д. із 29.07.16 р., на практиці може виникнути ситуація, коли до суб’єктів ЗЕД, які порушили строк 90 к. д. до 29.07.16 р., буде застосовуватися пеня (на підставі п. 2 Постанови № 342 у редакції, що діяла до зазначеної дати), а ось до тих, у кого 91-й день припав на 29 липня, вже ні: такі СГ можуть не турбуватися ще протягом 30 днів (виходячи поновленої редакії Постанови № 342). У всякому разі, інших роз’яснень із цього приводу НБУ поки не надав.

Уникнути нарахування пені та призупинити перебіг строку розрахунків можна в таких випадках (ст. 6 Закону № 185):

– резидент подав на постачальника-нерезидента позов про стягнення заборгованості в Міжнародний комерційний арбітражний суд або Морську арбітражну комісію при Торгово-промисловій палаті України (далі – ТППУ), і такий позов прийнято до розгляду судом (ст. 4 Закону № 185);
– виникли форс-мажорні обставини, підтверджені довідкою ТППУ або іншої вповноваженої організації (органу) країни розташування сторони договору або третьої країни відповідно до умов договору.

Строки розрахунків із нерезидентами можуть бути продовжені у випадках і на умовах, зазначених у ст. 6 Закону № 185.

Купівля інвалюти

Зазвичай для проведення розрахунків за своїми обов'язками суб'єкти господарювання подають до обслуговуючого банку заявку на купівлю інвалюти. Протягом 2016 року строк виконання доручення клієнта змінювався в бік зменшення (у цьому саме і проявилося пом'якшення валютного регулювання).

Строки купівлі та перерахування інвалюти

На сьогодні згідно з пп. 11 п. 6 Постанови № 342 банк купує інвалюту, попередньо перераховану клієнтом на окремий рахунок у банку не раніше наступного операційного дня.

Коли куплена інвалюта буде перерахована нерезиденту?

У Постанові № 124 регулятором також установлено певні обмеження. Якщо резидент має намір здійснити передоплату за контрактом, загальна вартість якого перевищує 50 тис. дол. США, то НБУ перевіряє його документи та приймає рішення, дозволити чи ні таку операцію. На перевірку потрібен час. Тому якщо регулятор дав добро, то уповноважений банк перераховує інвалюту не раніше третього операційного дня із дня подання ним інформації про такий платіж НБУ.

Якщо резидент розраховується з нерезидентом у гривнях (це дозволено ст. 7 Декрету № 15-93), то банк виконує доручення клієнта не раніше третього операційного дня із дня зарахування відповідної суми на окремий банківський рахунок (пп. 12 п. 6 Постанови № 342).

Також нагадаємо, що НБУ має право встановлювати строк, протягом якого куплена за дорученням резидента інвалюта повинна бути використана за призначенням, і порядок її продажу при недотриманні резидентом такого строку (ст. 3 Закону № 185). На сьогодні цей строк становить 10 робочих днів після дня зарахування інвалюти на поточний рахунок резидента (абзац перший п. 3 розд. III Положення № 281).

Повну консультацію див. у Практичному керівництві «Імпорт товарів і послуг: оформлення та облік», 2016, № 15.