Якщо постачальник послуг із водопостачання і водовідведення надає такі послуги підприємствам комунальної сфери, які у подальшому надаються фізичним особам, бюджетним установам та житлово-експлуатаційним конторам, то дата виникнення податкових зобов’язань та формування податкового кредиту за такими операціями у постачальника та підприємств комунальної сфери визначаються відповідно до пункту 187.10 статті 187 ПКУ за касовим методом.

При цьому дата виникнення податкових зобов’язань та формування податкового кредиту при наданні постачальником послуг із водопостачання і водовідведення підприємствам комунальної сфери для подальшого їх надання іншим категоріям споживачів, ніж перелічені у пункті 187.10 статті 187 ПКУ, визначаються (як у постачальника, так і підприємств комунальної сфери) у загальновстановленому порядку за правилом «першої події».

Якщо орендар самостійно не укладає договори на споживання комунальних послуг та енергоносіїв з їх безпосередніми постачальниками, а здійснює відшкодування (компенсацію) орендодавцю витрат на їх оплату, то в договорі оренди визначається порядок розрахунку вартості спожитих орендарем комунальних послуг та енергоносіїв та їх оплати (відшкодування, компенсації). При цьому з урахуванням норм п. 188.1 ПКУ у випадку, якщо орендодавцем є бюджетна установа, то кошти, що отримуються від орендаря у вигляді відшкодування (компенсації) витрат на  утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та енергоносії, не включаються орендодавцем до бази оподаткування ПДВ.
Якщо орендодавцем є небюджетна установа, то кошти, що отримуються від орендаря як відшкодування (компенсація) будь-яких витрат, передбачених договором оренди, включаються орендодавцем до бази оподаткування та оподатковуються ПДВ у загальновстановленому порядку, оскільки є складовою частиною операцій з постачання послуг при наданні в оренду рухомого/нерухомого майна. Разом з тим у випадку, якщо між орендодавцем та орендарем укладено окремі договори про надання орендарем компенсації витрат, які не включаються орендодавцем до складу орендної плати, а підлягають окремій оплаті (відшкодуванню, компенсації), зокрема за спожиті орендарем комунальні послуги та енергоносії, то суми коштів, сплачених (відшкодованих, компенсованих) за такими договорами, не включаються орендодавцем до бази оподаткування послуги з оренди рухомого/нерухомого майна, оскільки є окремими самостійними операціями з постачання відповідних товарів (пп. 14.1.191 ПКУ електрична та теплова енергія, газ, пар, вода, повітря охолоджене чи кондиційоване, віднесені до категорії товарів) чи послуг та розглядаються як окремий об’єкт оподаткування.
 

У разі продажу цих активів фінансовий результат до оподаткування збільшується (згідно з п. 138.1 ст. 138 ПКУ) на суму залишкової вартості таких активів, визначеної згідно з бухгалтерським обліком, та зменшується (згідно з п. 138.2 ст. 138 ПКУ) на суму первісної вартості таких активів, визначеної згідно з бухгалтерським обліком.

У разі здійснення операцій з продажу інвестиційної нерухомості, яка обліковується у фінансовому обліку за справедливою вартістю (амортизація та зменшення корисності не визнаються), коригування фінансового результату до оподаткування згідно з нормами п. 138.1 та п. 138.2 ПКУ не здійснюється. Результат від продажу таких активів визначається згідно з правилами бухгалтерського обліку, та відображається у складі фінансового результату до оподаткування без коригувань.

Платник податків зобов’язаний за кожний встановлений ПКУ звітний період, в якому виникають об’єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог ПКУ, подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є (п. 49.2). Отже, у разі наявності у платника будь-яких показників за 2015 рік, які підлягають декларуванню (в тому числі показників, які мають нульове значення або підлягають декларуванню у складі фінансової звітності, що подається разом з декларацією про податок на прибуток), платники податку на прибуток зобов’язані подавати податкову декларацію за 2015 рік та форми фінансової звітності у терміни, передбачені п. 49.18 ПКУ.

Щодо подання звітності з ПДВ слід зазначити, що платники податку мають право не подавати до контролюючих органів податкові декларації з ПДВ за звітні періоди, в яких не проводилась господарська діяльність. Проте, якщо платником податку господарська діяльність протягом звітного (податкового) періоду не проводилась, але такий платник податку має суми від’ємного значення попередніх періодів, що підлягають відображенню в декларації звітного (податкового) періоду, то Декларація за такий звітний (податковий) період подається. У разі якщо платником податку господарська діяльність протягом звітного (податкового) періоду не проводилась та відсутні показники, які підлягають декларуванню (в тому числі суми від’ємного значення попередніх періодів), то декларація за такий звітний (податковий) період на підставі п. 49.2 ст. 49 ПКУ не подається.

Коли до рахунків на оплату вартості проживання у готелях не включаються витрати на харчування,  граничні норми добових витрат для відряджень у межах України становлять 30 грн. При цьому, витрати на харчування, вартість якого включено до рахунків на оплату вартості проживання, оплачуються відрядженим за рахунок добових. Так, якщо до рахунків вартості проживання у готелях включаються витрати на одноразове харчування, то норми добових витрат становлять – 24 грн. (80%),  дворазове харчування – 16,50 грн. (55%), триразове харчування – 10,50 грн. (35%). Не дозволяється включати до складу витрат на харчування вартість алкогольних напоїв і тютюнових виробів, суми чайових, за винятком випадків, коли суми таких чайових включаються до рахунку згідно із законами країни перебування, а також плату за видовищні заходи. Згідно з п. 170.9 ПКУ до оподатковуваного доходу не включаються також витрати на відрядження, не підтверджені документально, на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добові витрати), понесені у зв'язку з таким відрядженням у межах території України, але не більш як 0,2 розміру мінімальної зарплати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження, а для відряджень за кордон - не вище 0,75 розміру мінімальної зарплати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження. Якщо за рішенням керівника юрособи добові витрати будуть відшкодовані працівнику й у більшому розмірі, то сума перевищення таких витрат буде вважатися додатковим благом.

Відповідальність, передбачена ст. 4 Закону № 185 за порушення термінів розрахунків, встановлених ст.1 і 2 Закону № 185, при виконанні договорів комісії покладається на сторону договору, яка набуває права і стає зобов’язаною за зовнішньоекономічним договором, укладеним з третьою особою, тобто на комісіонера.
При укладанні договорів комісії в операціях зовнішньоекономічної діяльності комісіонер, який є суб`єктом ЗЕД, укладає договір з нерезидентом  від свого імені, зазначає у договорі свої банківські реквізити (рахунок в іноземній валюті), на які буде надходити валютна виручка від нерезидента.

 

Податківці зазначили, що для застосування положень пп. 140.4.1 п. 140.4 ст. 140 Кодексу щодо коригування фінансового результату до оподаткування платниками податку на прибуток, слід керуватись листом Міністерства фінансів України від 25.07.2016 р. № 31-11130-09-10/21370.

Отже, платник податку на прибуток зменшує фінансовий результат до оподаткування на суму нарахованих доходів у вигляді дивідендів, що підлягають виплаті на його користь від:
- платників податку на прибуток, для яких підпунктами 57.1¹.2 та 57.11.3 пункту 57.1¹ статті 57 Кодексу передбачено особливості сплати авансових внесків при виплаті дивідендів, крім, платників, прибуток яких звільнений від оподаткування, та інститутів спільного інвестування;
- платників єдиного податку, які сплачують авансові внески з податку на прибуток.

Зазначене коригування здійснюється платником податку з урахуванням вимог підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Кодексу щодо суми річного доходу від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначеного за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період, та за умови відображення у складі доходів суми нарахованих дивідендів відповідно до положень бухгалтерського обліку.