Раніше ми згадували про те, що існують два методи бухобліку ТЗВ: прямого включення і середнього відсотка. Розглянемо їх більш детально. Уточнимо, що підприємство самостійно вибирає метод обліку ТЗВ і закріплює його в наказі про облікову політику.

Метод прямого включення

ТЗВ уключаються до первісної вартості запасів (п. 9 П(С)БО 9; п. 2.2 Методичних рекомендацій, затверджених наказом Мінфіну від 10.01.07 р. № 2, далі – Методрекомендації № 2). Суть методу прямого включення полягає в тому, що сума ТЗВ прямо включається до первісної вартості запасів у момент їх придбання і відноситься на той самий аналітичний рахунок, на який оприбутковуються ці запаси (Дт 20 «Виробничі запаси», 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети», 28 «Товари» тощо). Використовувати цей метод доцільно, коли можна достовірно визначити суму ТЗВ і віднести її до конкретного виду запасів.

Приклад 1

Підприємство – неплатник ПДВ у травні 2015 року за однією накладною отримало від постачальника таку сировину:

• цукор – 100 кг за ціною 10 грн/кг;
• борошно 1-го гатунку – 500 кг за ціною 5 грн/кг;
• крохмаль – 25 кг за ціною 20 грн/кг.

За доставку цієї сировини підприємство сплатило 500 грн. (12,5 % від суми постачання).

Як розрахувати облікову вартість запасів із розподілом ТЗВ між усією сировиною, покажемо в табл. 1.

Таблиця 1. Розподіл ТЗВ методом прямого включення (грн.)

Оприбуткування запасів на склад оформляється бухгалтерським проведенням Дт 201 «Сировина і матеріали» – Кт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» – 4 500 грн., у тому числі:

• цукор на суму 1 125 грн.;
• борошно на суму 2 812,50 грн.;
• крохмаль на суму 562,50 грн.

Метод середнього відсотка

Суть методу полягає в тому, що сума ТЗВ уключається до первісної вартості отриманих запасів і списується в разі їх вибуття розрахунковим шляхом. А саме: сума ТЗВ накопичується на окремому субрахунку, який підприємство відкриває (фіксує це у своїй обліковій політиці), а потім щомісячно розподіляється між залишком запасів на кінець поточного місяця і сумою вибулих протягом місяця запасів. Як правило, торгові підприємства обліковують ТЗВ на субрахунку 289, а ТЗВ, пов`язані із придбанням виробничих запасів, – на субрахунку 2011.

У бухгалтерському обліку ТЗВ списуються на ті самі рахунки обліку витрат, на які списуються вибулі запаси: Дт 23, Дт 90 «Собівартість реалізації» тощо.

Зауважимо, що для різних видів запасів можна зазначити в обліковій політиці різні методи обліку ТЗВ. Наприклад, для торгівлі – метод середнього відсотка, а для виробництва – прямого включення.

Алгоритм розподілу ТЗВ такий:

• підсумовується залишок запасів на початок місяця (З_{п. м}) і запасів, що надійшли протягом місяця (З_н);
• підсумовується залишок ТЗВ на початок місяця (ТЗВ_{п. м}) і ТЗВ, що накопичилися протягом місяця (ТЗВ_п);
• знаходиться середній відсоток ТЗВ (%тзв):

%тзв= (ТЗВ_{п. м} + ТЗВ_п) : (З_{п. м} + З_н);

• визначається сума ТЗВ, яку слід списати одночасно з вибулими запасами (ТЗВ_в):

ТЗВ_в = З_в х %тзв.

Докладніше див. у журналі „БАЛАНС” від 02.06.15 р. № 44.