Багато підприємств використовують об`єкти ОЗ, залишкова вартість яких дорівнює нулю. Це означає, що накопичений знос (амортизація) таких об`єктів досяг їх первісної вартості. Проте згідно з нормами національних і міжнародних стандартів бухобліку так вести облік ОЗ некоректно. Залишкова вартість може бути нульовою, тільки якщо ліквідаційна вартість дорівнює нулю. На це звертають увагу і податкові органи, які вважають, що якщо від реалізації (ліквідації) об`єкта ОЗ підприємство очікує отримати грошові кошти або інші активи, ліквідаційна вартість не може бути нульовою.
Збільшити її на певну звітну дату можна за допомогою двох варіантів, які підходять і платникам податку на прибуток, та платникам ФСП, а саме:
- дооцінити об`єкт ОЗ –підприємство має право, але не зобов`язане переоцінювати об`єкт ОЗ, якщо його залишкова вартість суттєво відрізняється від справедливої (тобто ринкової) на дату балансу. Така можливість повинна бути закріплена в наказі про облікову політику. У цьому наказі зазначається також поріг суттєвості – значення, досягши якого підприємство проводитиме переоцінку. Зазвичай такий поріг установлюється на рівні 10%-го відхилення залишкової вартості об`єкта від його справедливої вартості.
Проте якщо прийнято рішення про переоцінку об`єкта ОЗ, то на цю ж дату доведеться переоцінити і всі інші об`єкти групи ОЗ, до якої відноситься цей об`єкт. Якщо група ОЗ переоцінювалася хоча б раз, то надалі об`єкти цієї групи переоцінюються в обов`язковому порядку, якщо відхилення залишкової вартості від справедливої перевищує поріг суттєвості (зазвичай раз на два–три роки).
- відремонтувати ОЗ – порядок збільшення нульової залишкової вартості ОЗ за рахунок їх ремонту залежить від того, як обліковуються витрати на ремонт. Відображення витрат на ремонт об`єктів ОЗ у бухгалтерському обліку регламентується п. 14, 15 П(С)БО 7 та п. 28–33 Методрекомендацій № 561. При цьому згідно з п. 14 П(С)БО 7 первісна вартість об`єкта збільшується на суму витрат, пов`язаних з його поліпшенням (модернізацією, модифікацією, добудовою, дообладнанням, реконструкцією тощо), яке приводить до збільшення майбутніх економічних вигід від використання цього об`єкта. Проте цією самою нормою підприємству дозволяється збільшувати первісну вартість об`єкта (капіталізувати витрати на ремонти і поліпшення) у порядку, визначеному ПК. Вибраний підхід (метод) слід зафіксувати в наказі про облікову політику підприємства.
Незалежно від того, чи є сільгосппідприємство платником ФСП, воно також може продовжити експлуатацію об`єктів зі 100%-м зносом. Проте ні в якому разі не можна списувати такі об`єкти з балансу та обліковувати в кількісному вираженні. У Звіті про майновий стан (балансі) слід відображати первісну (переоцінену) вартість ОЗ, накопичений знос, залишкову вартість. Тому навіть при нульовій залишковій вартості первісна (переоцінена) вартість і знос будуть залишатися до моменту списання об`єкта з балансу – або при його повній ліквідації, або при продажу. Але така ситуація навряд чи заслужить позитивну оцінку зовнішніх користувачів фінансової звітності підприємства (інвесторів, кредиторів тощо).

Більш докладну консультацію читайте в журналі „БАЛАНС-АГРО” від 21.04.14 р. № 15.