Згідно зі ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Це конституційне право прописане у ст. 2 КЗпП, якою визначено основні трудові права працівників.
Належне оформлення трудових відносин є обов’язком сторін трудового договору.
Порядок оформлення трудових відносин:
– укладення у письмовій формі трудового договору (контракту), оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, з яким необхідно ознайомити працівника (ст. 24 КЗпП);
– повідомлення органів ДФС про прийняття працівника на роботу в порядку, установленому Кабміном (ст. 24 КЗпП, постанова КМУ від 17.06.15 р. № 413);
– унесення роботодавцем запису до трудової книжки, поданої працівником у встановленому порядку (постанова КМУ від 27.04.93 р. № 301, Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників);
– інформування працівника про умови праці, ознайомлення з посадовою інструкцією та правилами внутрішнього трудового розпорядку, визначення працівникові робочого місця та проведення інструктажу з техніки безпеки (ст. 29 КЗпП);
– за умови використання праці іноземців або осіб без громадянства — отримання відповідного дозволу в установленому законодавством порядку (ст. 8 Закону від 05.07.12 р. № 5067-VI «Про зайнятість населення», далі – Закон № 5067).
За порушення законодавства про працю в частині неналежного оформлення трудових відносин, роботодавець несе відповідальність:
– адміністративну (ч.3 ст. 41 КУпАП);
– кримінальну (ст. 172 Кримінального кодексу);
– піддається фінансовій санкції у вигляді штрафу (ст. 265 КЗпП).
Увага! Сплата штрафу не звільняє від усунення порушень законодавства про працю.
Роботодавець зобов’язаний оформити працівника на роботу в установленому порядку з першого дня виконання ним трудової функції. Лише після належного оформлення трудових обов’язків працівник стає до виконання своїх обов’язків.
Звертаємо увагу!
З метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається, керівником може встановлюватись випробувальний строк. Відповідно до ст. 26 КЗпП умова про випробування повинна бути застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття цього працівника на роботу.
У період випробування на таких працівників поширюються всі вимоги законодавства про працю. Відповідно до ст. 29 Закону № 5067 право проходити стажування за професією (спеціальністю) на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, на умовах, визначених договором про стажування у вільний від навчання час мають студенти вищих та учні професійно-технічних навчальних закладів, які здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник», «молодший спеціаліст», «бакалавр», «спеціаліст» та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, за якою здобувається освіта. Запис про проходження стажування роботодавець вносить до трудової книжки.
Крім того, громадяни, які мають офіційний статус безробітного, можуть проходити стажування – професійне навчання працівників на виробництві, на тому чи іншому підприємстві, після закінчення якого підприємство зобов’язується працевлаштувати такого працівника. У всіх інших випадках роботодавець зобов’язаний оформити працівника на роботу в установленому порядку – з першого дня виконання ним трудової функції.

Джерело: https://uteka.ua/ua/publication/Pamyatka-dlya-rabotodatelya-po-nadlezhashhemu-trudoustrojstvu.

Новини за темою:
Оформляємо на роботу іноземців.
Усе про кадрове діловодство (частина перша).
Практичні поради щодо оформлення документів кадрового діловодства.