Насаджуване підручниками твердження, ніби в світі існує двісті незалежних країн - зручний спосіб приховування істини, що полягає в тому, що в світі глобальної економіки немає або практично немає незалежних держав.
Умовою будь-якої самостійності є свобода волі і наявність інструментів для її реалізації. Державі потрібно така економіка, щоб на його території вироблялися необхідні громадянам продукти. В іншому випадку їх доведеться закуповувати в інших країнах. Але якщо товари, від яких в принципі неможливо відмовитися, імпортуються, стало бути, держава потрапляє в часткову залежність від продавця. Звичайно, постачальник ймовірно і сам залежить від іншої держави, але це не скасовує сказаного вище про часткову несамостійность першого держави. Це означає що в світовій економіці є взаємозалежність різних держав один від одного.

Це ієрархічна залежність.
Деякі держави, волею випадку опинилися в центрі світового ринку, визначають правила торгівлі і норми міжнародних відносин. Решта передають частину свого суверенітету фінансовому центру, зміцнюючи тим самим своє залежне становище.
У США і Західній Європі, таким чином, як би дві «держави». Одна добре нам всім знайома, національне. Вона визначає внутрішню і зовнішню політику, регулює економіку своїх країн і так далі.
Друга виконує деякі державні завдання у світовому масштабі. Оскільки міжнародні організації існують за рахунок капіталу країн-учасниць, а велика частина забезпечується США і Західною Європою, виходить що міжнародні організації виконують волю саме цих країн. Тому штаб-квартири розташовуються в Брюсселі і Нью-Йорку, а не, наприклад, Лісабоні чи Йоганнесбурзі.
Виходить, що одині країни не тільки не відмовляються від свого суверенітету, але активно його захищають, а інші передають значну частину своєї незалежності в руки міжнародних організацій, а фактично - Вашингтона, Лондона і Брюсселя.
У цьому сенсі вкрай показовий приклад Греції, де прийшла до влади коаліція «радикальних» (в лапках тому, що справжні радикали постаралися б знищити залежність від ринкового центру) лівих СІРІЗА нічого не змогла зробити. Правила визначаються не в Афінах, а в Брюсселі, грецькому уряду залишається лише їх схвалювати або не схвалювати, але навіть в останньому випадку виконання обов'язково.
Позбавлення національних держав частини суверенітету означає що формується глобальний уряд. Це ООН, МВФ та інші світові фінансові структури. Цей уряд не вибирався на загальних виборах і він не підзвітний масам. Якщо це так, то на чому грунтується могутність світових фінансових структур і що йде на зміну національній державі?
Докладнішу інформацію можна знайти за посиланням: http://budushchee.su/p1338/.

Джерело: http://uteka.ua/ua/publication/Transnacionalnye-korporacii-i-gosudarstvo.