Державний реєстратор під час держреєстрації речових прав на нерухоме майно зобов’язаний перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав з метою недопущення їх подвійної реєстрації (постанова ВСУ від 29.09.15 р. у справі № 21-760а15).

Суть спору

Позивач – товариство (далі – Позивач), відповідач – реєстраційна служба районного управління юстиції (далі – Відповідач), треті особи – Агрофірма, відділ Держземагентства. Позивач звернувся до суду із позовною заявою про визнання протиправними та скасування рішень.

Позивач 02.10.14 р. отримав витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі – Держреєстр прав) про реєстрацію речового права оренди землі за Агрофірмою на земельні ділянки, які він уже орендує. Позивач має договори оренди, належним чином укладені та зареєстровані в регіональній філії ДП «Центр ДЗК» та у відділі Держкомзему. Ці договори сторонами достроково не розривалися, а їх реальність підтверджується витягом із Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі на території N-ської сільської ради. Однак всупереч вимогам чинного законодавства Відповідач зареєстрував за іншою особою – Агрофірмою – право оренди земельних ділянок, що вже орендуються Позивачем.

Позивач уважає, що власники земельних ділянок на час дії раніше укладених договорів оренди землі позбавлені права володіння та користування земельними ділянками та повторної їх передачі в оренду іншій особі. Тому прийняті Відповідачем рішення про держреєстрацію іншого речового права на нерухоме майно, а саме права оренди земельних ділянок на підставі договорів оренди землі, укладених між землевласниками та Агрофірмою, є незаконними. Адже на момент проведення такої реєстрації заявлені права оренди земельних ділянок вже були зареєстровані за Позивачем.

Відповідач заперечував проти позову, аргументуючи, зокрема, наявністю додаткових угод про розірвання договорів оренди земельних ділянок, укладених між Позивачем та громадянами – власниками цих ділянок, а також тим, що фактично конфлікт між Позивачем та Агрофірмою носить приватний характер.

Спір зводиться до вирішення питання про те, чи може вважатися законною остання реєстрація прав за обставин, коли держреєстратором не вчинено дій щодо витребування інформації про наявність вже зареєстрованих прав на відповідні земельні ділянки.

Рішення суду

Рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позов задоволено, визнано протиправними та скасовано оскаржувані рішення. Постановою ВАСУ від 09.04.15 р. рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову. Постановою ВСУ від 29.09.15 р. постанову ВАСУ скасовано, рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишено без змін.

Детальніше див. у «БАЛАНС-АГРО», 2016, № 15.