Конституційний Суд України офіційно розтлумачив положення другого речення преамбули Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» (далі – Закон) стосовно того, чи поширюється дія Закону лише на правовідносини, суб`єктами яких є виключно підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання і фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, чи також на правовідносини, в яких вони є тільки одним із суб`єктів правовідносин між платниками і одержувачами коштів.

В аспекті конституційного звернення було прийнято рішення, що положення другого речення преамбули Закону у взаємозв`язку з положеннями ст. 1, 3 Закону потрібно розуміти так, що обмеження пені у грошових зобов`язаннях подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, поширюється на правовідносини, суб`єктами яких є лише підприємства, установи та організації незалежно від форм власності і господарювання та фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності (підприємці).

Крім того, у даному рішенні подано конституційно-правовий аналіз правовідносин зі сплати пені, що виникають між фізичними особами - споживачами та банками і іншими фінансовими установами при споживчому кредитуванні, та викладено висновок щодо необхідності законодавчо врегулювати питання встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання позичальниками - фізичними особами грошових зобов`язань. На думку Конституційного Суду України, розміри неустойки, які визначаються у договорах споживчого кредитування, перетворюються на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Рішення Конституційного Суду України від 11.07.13 р. № 7-рп/2013 набуло чинності з дня прийняття.