Для кого ця стаття: для тих сільгосппідприємств, які втратили право застосування єдиного податку (далі – ЄП) четвертої групи або добровільно відмовилися від нього та перейшли на загальну систему оподаткування.

Як відомо, у поточному році значно зросла ставка ЄП четвертої групи. Разом з цим зросла також і прискіпливість податківців при наданні аграріям статусу платника цього податку. Тому деякі сільгосппідприємства не змогли стати в поточному році платниками ЄП четвертої групи або вирішили, що це для них недоцільно, та перейшли на загальну систему оподаткування. Наслідки такого переходу розглянемо детальніше.
Наслідки відмови від ЄП четвертої групи
Нагадаємо, що належність до платників ЄП четвертої групи звільняло сільгосппідприємство від сплати таких податків та зборів (п. 297.1 Податкового кодексу, далі – ПК):
• податку на прибуток підприємств;
• податку на майно (у частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення сільськогосподарського товаровиробництва;
• рентної плата за спеціальне використання води.
Отже, якщо сільгосппідприємство є власником чи постійним користувачем землі, то йому доведеться сплачувати земельний податок (детально про порядок обчислення цього податку див. «БАЛАНС-АГРО», 2016, № 5, с. 17), а якщо воно є спецводокористувачем – сплачувати рентну плату за воду (детальніше про це див. на с. 15 цього номера).
Крім того, слід звернути увагу, що в разі переходу сільгосппідприємства на загальну систему оподаткування фізичні особи – власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), у яких сільгосппідприємство такі ділянки (паї) орендує, втрачають пільгу зі сплати земельного податку (п. 281.3 ПК). Тобто такі фізичні особи – орендодавці будуть змушені платити земельний податок, а тому не виключені звернення до сільгосппідприємства із проханням перегляду розміру орендної плати.
Однак основним податком, який тепер має сплачувати сільгосппідприємство, є податок на прибуток. Зупинимося на ньому детальніше.
Порядок обчислення податку на прибуток
Згідно з пп. 134.1.1 ПК об’єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом коригування (збільшення чи зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку) на різниці, що виникають відповідно до положень розд. III ПК.
При цьому фінансовий результат до оподаткування визначається на підставі Звіту про фінансові результати (форма № 2), складеного відповідно до НП(С)БО або МСФЗ.
Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період, не перевищує 20 млн грн., об’єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на всі різниці (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років). Про прийняте рішення не коригувати бухгалтерський фінрезультат до оподаткування платник податку має зазначити в податковій звітності.
Для підприємств із обсягом доходу понад 20 млн грн. на рік основою для обчислення податку на прибуток буде фінансовий результат до оподаткування, розрахований за правилами бухобліку і відкоригований на податкові різниці, що виникають, зокрема:
• при амортизації необоротних активів (ст. 138 ПК), оскільки амортизація основних засобів для цілей оподаткування обчислюється за правилами п. 138.3 ПК, а не за правилами бухобліку;
• при формуванні резервів (ст. 139 ПК), а саме для обчислення суми податку на прибуток ураховуються лише резерви на відпустки працівникам та інші виплати, пов’язані з оплатою праці, а також резерви, визначені п. 139.2–139.3 пк, зокрема резерв сумнівних боргів;
• при здійсненні фінансових операцій (ст. 140 ПК);
• при здійсненні операцій із цінними паперами, інвестиційною нерухомістю та біологічними активами, які оцінюються за справедливою вартістю (п. 141.2 ПК);
• з інших причин (інші різниці) (п. 140.5 ПК).
Ставка податку на прибуток становить 18 % (п. 136.1 ПК).
Додатково зазначимо, що при обчисленні податку на прибуток можуть бути застосовані принципи трансфертного ціноутворення відповідно до ст. 39 ПК, якщо сільгосппідприємство здійснюватиме контрольовані операції. Так, згідно з пп. 39.2.1.1 ПК для цілей нарахування податку на прибуток підприємств контрольованими операціями є:
• господарські операції, що впливають на об’єкт оподаткування сторін (сторони) таких операцій, що здійснюються платниками податків із пов’язаними особами – нерезидентами;
• зовнішньоекономічні господарські операції із продажу товарів через комісіонерів – нерезидентів.
Отже, тим сільгосппідприємствам, які здійснюють вищезазначені операції, рекомендуємо детально ознайомитись із нормами ст. 39 ПК для визначення, чи є вони контрольованими, та подальшого правильного обчислення податку на прибуток.

Більше див. у "Баланс-Агро" № 13, який виходить з друку 04.04.16 р.