Із цієї статті ви дізнаєтеся: як діяти бюджетній установі, якщо правоохоронні органи за постановою суду на обшук вилучили майно.
Що можна зробити на практиці: правильно задокументувати вилучення майна, аби мати змогу його повернути, відобразити це в обліку та провести інвентаризацію такого майна.

Про які законодавчі зміни треба знати
За статистичними даними, з початку 2017 року проведено майже сто тисяч обшуків підприємств та установ, під час яких вилучено фінансову документацію, інформаційні носії та інше майно, які можуть бути доказами в рамках відкритого кримінального провадження.
Задля захисту підприємств та бюджетних установ і недопущення блокування їх діяльності було прийнято Закон від 16.11.17 р. № 2213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо дотримання прав учасників кримінального провадження та інших осіб правоохоронними органами під час здійснення досудового розслідування» (набув чинності з 07.12.17 р.).
Розглянемо найважливіші зміни, внесені цим документом, що стосуються бухгалтерів. Так, згідно з оновленими ст. 160, 164, 165, 168 Кримінально-процесуального кодексу (далі – КПК):
· сторона обвинувачення зобов’язана обґрунтовувати необхідність вилучення оригіналів документів або їхніх копій та робити копії необхідної інформації із залученням спеціаліста. При цьому вилучення електронних інформаційних систем забороняється;
· вводиться обов’язкова відео- та аудіофіксація судового засідання, на якому ухвалюється рішення про проведення обшуку, а також весь процес обшуку. Без наявності таких записів отримані докази визнаватимуться недопустимими;
· адвокати підприємства (установи) отримають право залучатися до обшуку на будь-якій його стадії. Докази, отримані під час обшуку, на який не було допущено захисника, будуть визнані недійсними;
· забороняється вилучати оригінали фінансово-господарської документації, комп’ютерну техніку, сервери та мобільні телефони суб’єктів підприємницької діяльності;
· забороняється повторно порушувати закриті кримінальні провадження та установлюються розумні строки провадження кримінальної справи.
Отже, з огляду на вищевикладене можемо зробити такі висновки: вилучення фінансово-господарської документації, комп’ютерної техніки, серверів та мобільних телефонів може проводитися лише на підставі рішення (ухвали) суду з детальним переліком речових доказів, що вилучаються.

Що робити, коли майно вже вилучено
Насамперед не панікувати. Згідно з Інструкцією про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду (у новій редакції), затвердженою спільним наказом Генпрокуратури, МВС, ДПАУ, СБУ, ВСУ, Держсудадміністрації від 27.08.10 р. № 51/401/649/471/23/125 (далі – Інструкція № 51), під час вилучення майна правоохоронці мають скласти протокол.
Вилучені предмети, документи, цінності, які є речовими доказами, мають бути оглянуті (у необхідних випадках за участю спеціаліста), детально описані в протоколі огляду, а саме: кількісні та якісні характеристики предметів, інші індивідуалізуючі ознаки, які дозволяють відрізнити об’єкт від подібних йому, а також ті, які зумовлюють його доказове значення (п. 11 Інструкції № 51).
Протокол складається у двох примірниках, підписується особою, яка проводила вилучення, понятими та іншими учасниками слідчої дії, у тому числі особою, у якої проводилося вилучення. У разі відсутності такої особи – повнолітнім членом її родини або представником ЖЕО, сільської (селищної), міської ради, адміністрації відповідного підприємства, установи, організації (п. 10 Інструкції № 51).
Копія протоколу видається на руки особі, у якої проведено вилучення, а в разі її відсутності – повнолітнім членам її родини або вищеназваним представникам.
На нашу думку, на підставі копії отриманого протоколу комісія установи, на яку покладено обов’язок контролювати оприбуткування та списання майна, повинна скласти акт про вилучення майна правоохоронними органами за рішенням суду, указавши в ньому все вилучене майно. Акт складається в довільній формі (типової форми немає), підписується всіма членами комісії та затверджується керівником установи.

Як повернути вилучене майно
Під час обшуку правоохоронці можуть вилучити будь-яке майно залежно від обставин злочину, який розслідується, а саме: одяг, взуття, записники, чернетки, телефони, комп’ютери, пристрої, на яких зберігається інформація, документи, печатки, побутову техніку, гроші, кухонне приладдя тощо. Адже теоретично знаряддям злочину може бути будь-який предмет або на ньому можуть залишитися відбитки, які можуть бути використані як докази. Утім, це не дає права вилучати все що заманеться, оскільки вилученню підлягають документи чи інше майно, яке має значення для досудового розслідування.
Отже, вилучене майно можна умовно поділити на два типи:
1) майно та документи, зазначені в ухвалі про обшук, відшкодування та вилучення (згідно зі ст. 234–236 КПК);
2) майно та документи, на вилучення та відшкодування яких немає прямого дозволу в ухвалі суду, але вони мають велике значення для досудового розслідування.
Перший тип майна практично вважається речовими доказами та до завершення кримінального провадження, тобто до прийняття остаточного рішення у справі (закриття кримінального провадження чи ухвали вироку суду), може зберігатися в державних органах. На жаль, цей період триває доволі довго.
Якщо кримінальне провадження закривається на стадії досудового розслідування, питання про подальше зберігання чи повернення володільцю речових доказів вирішується ухвалою суду за клопотанням слідчого чи прокурора (ч. 9 ст. 100, ст. 374 КПК), якщо ж на стадії судового розгляду – лише рішенням суду, яке виноситься після набрання кінцевим судовим рішенням законної сили.
Згідно з ч. 1 ст. 100 КПК речовий доказ, вилучений правоохоронцями, має бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених ст. 160–166, 170–174 КПК. Так, документ повинен зберігатися протягом усього часу кримінального провадження, проте за клопотанням його володільця слідчий, прокурор, суд можуть видати копії цього документа, а за необхідності й оригінал, долучивши замість них до кримінального провадження завірені копії (ч. 3 ст. 100 КПК).
Деякі види речових доказів також можуть повертатися власнику (законному володільцю) або передаватися йому на відповідальне зберігання, якщо це не нашкодить кримінальному провадженню (п. 1 ч. 6 ст. 100 КПК).
Отже, майно першого типу можна повернути, звернувшись із клопотанням до слідчого (прокурора) про повернення майна чи документів з детальним обґрунтуванням свого прохання. На підставі цього клопотання правоохоронні органи повинні визначити, чи можна це майно повернути володільцю без шкоди для розгляду справи, і якщо так, то приймають рішення про його повернення.
Другий тип майна згідно з ч. 7 ст. 236 КПК вважається тимчасово вилученим майном. Це означає, що протягом короткого проміжку часу воно має бути або арештоване на підставі рішення суду, або повернуте володільцю (балансоутримувачу). Слідчий або прокурор не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна має звернутися до суду із клопотанням про накладення арешту на таке майно, інакше його слід негайно повернути особі, у якої його було вилучено (ч. 5 ст. 171 КПК). І якщо суд протягом 72 годин із дня надходження вказаного клопотання не прийме рішення про арешт, таке майно теж має бути повернуто (ч. 6 ст. 173 КПК).
Відповідно до ст. 100 КПК бюджетна установа має право звернутися із клопотанням про повернення вилученого майна, особливо якщо воно необхідне для продовження її діяльності, за умови детального обґрунтування потреби. Якщо вилучене майно не погіршує умов здійснення діяльності установи, то необхідно зачекати до закриття провадження й винесення остаточного рішення у справі. Щоправда, іноді це може тривати не один рік, тому слід зрозуміти, як відображати вилучене майно в бухобліку.

Бухоблік вилученого майна див. у повній конссультації "Баланс-Бюджет" № 51, який вийшов з друку 18.12.17 р.