Баланс группа компаній

Бухгалтерія - це любов!

(056) 370-44-25
Замовити дзвінок

Предмет спору: за який період може бути стягнута пеня за прострочення виконання грошових зобов`язань за договором

29 вересня 2016 р.

Предмет спору: за який період може бути стягнута пеня за прострочення виконання грошових зобов'язань за договором.

Ситуація

Укладаючи договір, підприємство і його контрагент узгодили всі істотні умови і передбачили взаємну відповідальність за невиконання зобов'язань за договором, включаючи сплату пені за порушення грошових зобов'язань. Сторони узгодили розмір пені, але ніяких застережень стосовно строку її нарахування не передбачили.
Підприємство повністю виконало свої договірні зобов'язання. А ось контрагент свої зобов'язання порушив – вчасно не розрахувався з підприємством.
Підприємство звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з контрагента як заборгованості, так і пені за прострочення у виконанні грошових зобов'язань за договором.

У чому проблема
У господарській практиці порушення строків виконання грошових зобов'язань – далеко не рідкість. Як правило, сторона договору в цьому випадку не відразу звертається з позовом до господарського суду, а ще якийсь час чекає виконання контрагентом-боржником своїх зобов'язань. По-перше, тому, що при зверненні до суду необхідно сплатити судовий збір, а це додаткові витрати для підприємства-стягувача, яке і так зазнає збитків, не отримавши гроші, що належать йому, від контрагента-боржника. По-друге, контрагент-боржник, у свою чергу, запевняє підприємство в тому, що в нього тимчасові фінансові труднощі і він виконає свої зобов'язання за договором у найближчий час.
Часто так і відбувається. Але буває і так, що контрагент спеціально тягне час, а насправді і не збирається погашати свій борг. У результаті, упустивши час, підприємство не зможе розраховувати:
· на нарахування пені за період, що перевищує 6 місяців із того дня, коли зобов'язання мало бути виконане, – якщо в договорі сторони не узгодили конкретні (інші) строки, за які нараховується пеня за порушення грошових зобов'язань;
· на стягнення пені в судовому порядку – якщо підприємство звернеться до суду, коли минуло більше року з того моменту, як контрагент був зобов'язаний виконати свої грошові зобов'язання за договором.

Чому виникає спір
Підприємство-стягувач хоче отримати від контрагента-боржника пеню за весь період прострочення виконання грошових зобов'язань за договором, який становить більше одного року. Контрагент-боржник заперечує, стверджуючи що пеня не може бути стягнута за період, що перевищує 6 місяців.

Обставини справи
Період прострочення виконання грошового зобов'язання перевищує законодавчо встановлене обмеження періоду, за який стягується пеня.
Звернувшись у грудні 2015 року до господарського суду з позовною заявою, ТОВ просило стягнути із житлово-будівельного кооперативу (далі – ЖБК) пеню за період із серпня 2014-го по грудень 2015 року.
Розглянувши спір між ТОВ і ЖБК, ВГСУ залишив у силі постанову апеляційного господарського суду та рішення господарського суду, якими частково задоволені позовні вимоги ТОВ. Суд прийняв рішення про стягнення пені за порушення грошових зобов'язань не за весь період прострочення, а тільки за період із грудня 2014 року по грудень 2015 року, але в межах 6-місячного строку. Вимоги про стягнення пені за період із серпня 2014 року по листопад 2014 року суд визнав такими, що не підлягають задоволенню, оскільки вони заявлені підприємством після закінчення річного строку позовної давності, який минув у грудні 2014 року (ухвала від 25.05.16 р., ЄДРСР, реєстр. № 57929900).

Аргументи ВГСУ
1.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, установлені договором або законом, у тому числі сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу, далі – ЦК).
2. Пеня є неустойкою, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення його виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК).
3. Нарахування штрафних санкцій у разі прострочення виконання зобов'язань припиняється через 6 місяців із того дня, коли зобов'язання мало бути виконане, якщо інше не встановлено законом або договором (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу, далі – ГК).
4. Для вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) установлено позовну давність в один рік (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК).
5. Виходячи з вищенаведених норм ЦК вимоги ТОВ про стягнення із ЖБК пені за невиконання грошових зобов'язань підлягають задоволенню частково – за період із грудня 2014-го по грудень 2015 року, але в межах 6-місячного строку. Пеня, нарахована за період із серпня по листопад 2014 року, стягненню не підлягає.

Про що попереджав «БАЛАНС»
1.
Законодавством установлено строк, після закінчення якого припиняється нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання договірного зобов'язання.
Згідно із ч. 6 ст. 232 ГК цей строк становить 6 місяців з того дня, коли зобов'язання мало бути виконане, якщо інше не встановлено законом або договором. Тобто 6 місяців – це той період часу, за який можна нарахувати пеню або штраф (див. «БАЛАНС», 2015, № 39-40, с. 56).
2. Стягуючи пеню, слід зважати на строки давності, установлені законодавством. Загальний строк позовної давності становить 3 роки. Проте для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальний строк позовної давності.
Зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується скорочений строк позовної давності – один рік (ч. 2 ст. 258 ЦК). Це означає, що звернутися до суду за стягненням пені кредитор може тільки протягом року з моменту виникнення у нього права на її нарахування.

Висновки
Як бачите, рекомендації від «БАЛАНСУ» надалі підтверджуються судовою практикою: збігаються з позицією ВГСУ. А отже, наші поради будуть корисні як стягувачеві, так і боржникові.
Не слід затягувати зі зверненням до господарського суду з позовом про стягнення з контрагента-боржника заборгованості та пені за прострочення у виконанні грошових зобов'язань. Адже законодавством установлено граничний 6-місячний строк, за який пеня може бути стягнута, а також річний строк позовної давності, протягом якого стягувач має право звернутися до господарського суду з вимогою про стягнення пені за порушення грошових зобов'язань контрагентом. Отже, чим довше стягувач не вживає заходів, спрямованих на стягнення заборгованості та пені, тим більше будуть його втрати через невиконання контрагентом-боржником грошових зобов'язань за договором.

Джерело: "Баланс" № 77, який виходить з друку 03.10.16 р.

Приєднуйтесь до нашої сторінки та отримуйте новини першими!

Дякую, я вже з вами!