Податкові пільги
Платник податків має право користуватися податковими пільгами за наявності відповідних підстав і в порядку, установленому ПК.
Податкова пільга – це звільнення платника податків від нарахування та сплати податку (збору) повністю або частково. Таке звільнення передбачається нормами ПК та МК (п. 30.1 ПК).
Податкові пільги можуть бути надані платникові податків шляхом (п. 30.9 ПК):
• податкового вирахування (знижки), яке зменшує базу оподаткування до нарахування податку (збору), наприклад, при застосуванні податкової соціальної пільги зменшується база обкладення ПДФО;
• зменшення суми податкового зобов'язання після нарахування податку (збору), наприклад право платника податків на податкову знижку з ПДФО за результатами звітного року;
• установлення зниженої ставки податку (збору), наприклад, ставка ПДВ у розмірі 7 % при продажу лікарських засобів і виробів медпризначення;
• звільнення від сплати податку (збору), наприклад, звільнення від нарахування ПДВ згідно зі ст. 197, підрозд. 2 розд. ХХ ПК.
Платник податків має право використовувати податкову пільгу з моменту виникнення підстав для її застосування і протягом усього строку її дії. Підставою для надання пільги є особливості, які характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування.
Платник податків може відмовитися від податкової пільги або припинити її використання на один або декілька звітних періодів, подавши заяву до органу ДФС. При цьому невикористані податкові пільги не можуть переноситися на інші звітні періоди, зараховуватися в рахунок майбутніх платежів за податками і зборами або відшкодовуватися з бюджету (п. 30.4 ПК).

Відстрочення і розстрочення сплати податків
Платник податків має право отримувати відстрочення, розстрочення сплати податків або податковий кредит у порядку і на умовах, установлених ПК.
Перелік обставин, які свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу та є підставою для відстрочення грошових зобов'язань (податкового боргу) за наявності документів, що підтверджують їх існування, затверджений Постановою № 1235.
Наприклад, підставою для відстрочення сплати грошових зобов'язань (податкового боргу) може бути загроза банкрутства платника податків при сплаті таких зобов'язань (податкового боргу) у повному обсязі. У цьому випадку підставою для надання відстрочення є висновок органу ДФС про результати аналізу фінансового стану платника податків (на підставі його заяви).
Порядок та умови надання платникам податків розстрочення (відстрочення) сплати податкових зобов'язань (податкового боргу) затверджені Наказом № 574.
Розстрочення (відстрочення) надається окремо за кожним податком (збором), штрафною (фінансовою) санкцією, пенею. На відстрочені грошові зобов'язання (податковий борг) пеня і штраф не нараховуються з дати складання (підписання) договору про таке розстрочення (відстрочення) до закінчення строку його дії (п. 3.9 Порядку № 574).

Повернення сплачених податків
Платник податків має право на взаємозалік або повернення надмірно сплачених, а також надмірно стягнутих сум податків і зборів, пені, штрафів у порядку, установленому ПК.
Повернення надмірно сплачених грошових зобов'язань, штрафів, пені здійснюється на підставі заяви платника податків, складеної ним у довільній формі та поданої до контролюючого органу за місцем реєстрації (п. 43.3 ПК).
У заяві на повернення помилково та/або надмірно сплачених грошових зобов'язань платник податків зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок у банку, у рахунок погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) за іншими платежами, повернення готівкою (якщо у нього немає рахунка в банку). Платникам ПДВ такі суми повертаються на рахунок у системі електронного адміністрування (за наявності такого рахунка на момент подання заяви на повернення).

Ознайомитись з другими правами ви можете у консультації в безкоштовному доступі у «Баланс» № 2, який вийшов з друку 05.01.17 р.