Правові основи обкладення ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу ХХ Податкового кодексу України (далі – ПК).
Згідно з пп. «а» і «б» п. 185.1 ПК об’єктом обкладення ПДВ є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких відповідно до ст. 186 ПК розташоване на митній території України.
Відповідно до п. 188.1 ПК база оподаткування операцій із постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв’язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками – суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених із них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
При цьому база оподаткування операцій із постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій із постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій із постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (при відсутності обліку необоротних активів – виходячи зі звичайної ціни), за винятком:
• товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;
• газу, який постачається для потреб населення.
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв’язку з компенсацією вартості товарів/послуг.
Пунктом 198.5 ПК визначено, що платник податку зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ПК, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних у строки, установлені ПК для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених п. 189.9 ПК).
З метою застосування п. 198.5 ПК податкові зобов’язання визначаються за товарами/послугами, необоротними активами:
• придбаними для використання в неоподатковуваних операціях – на дату їх придбання;
• придбаними для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, – на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах.
Ураховуючи викладене, при виявленні нестачі товарно-матеріальних цінностей сума компенсації нестачі винною особою фактично є компенсацією вартості таких товарно-матеріальних цінностей та включається до бази обкладення ПДВ.
Якщо особу, винну в нестачі товарно-матеріальних цінностей, не встановлено, та відповідно відшкодування збитків винною особою не відбувається, то платник ПДВ повинен нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ, оскільки такі товарно-матеріальні цінності не можуть бути використані в господарській діяльності платника податку.

ДФС у Тернопільській області.

Джерело: https://uteka.ua/.