Основні відмінності між ремонтом та поліпшенням
При плануванні та здійсненні операцій з ОЗ важливо визначити характер видатків (поточні чи капітальні), пов’язаних із цими операціями. Відмінності між такими видатками визначено у НП(С)БОДС 121.
Так, відповідно до п. 2 розд. ІІІ НП(С)БОДС 121 витрати на ремонт, незалежно від його виду, як і витрати на технічне обслуговування, не відносяться на збільшення вартості об’єкта ОЗ, а визнаються витратами поточного періоду. Отже, витрати як на поточний, так і на капітальний ремонт не збільшують вартості об’єкта.
Про кардинальні зміни в законодавчому регулюванні цього питання тут не йдеться, адже такий підхід до витрат, пов’язаних із капремонтом, існує вже декілька років. У бухгалтерському обліку такі видатки формуються за рахунок вартості матеріалів та коштів, витрачених на оплату послуг і робіт, і в складі капітальних інвестицій не відображаються, тобто не приводять до збільшення капіталу.
Загалом поняття «ремонт» незалежно від його виду передбачає і полагодження обладнання, що вийшло з ладу, і підтримання його експлуатаційних показників. Тобто після ремонту об’єкт ОЗ не набуває нових функціональних характеристик, якість його основних функцій не змінюється. Отже, з економічної точки зору різниці між поточним і капітальним ремонтом немає. Саме тому в наведених вище нормах НП(С)БОДС 121 йдеться про ремонт взагалі, без конкретизації його виду.
Водночас згідно з п. 1 розд. ІІІ НП(С)БОДС 121 витрати на поліпшення ОЗ, а саме: реконструкцію (реставрацію), модернізацію, добудову, дообладнання, збільшують первісну вартість об’єкта ОЗ, якщо існує ймовірність отримання майбутніх економічних вигід, що перевищують первісно оцінений рівень його продуктивності та/або збільшують потенціал його корисності. Суть понять «рівень продуктивності» та «потенціал корисності» проаналізуємо пізніше на конкретних прикладах. А поки зазначимо, що витрати на проведення поліпшеннь об’єкта ОЗ згідно з описом його застосування мають відображатися на субрахунку 141 «Капітальні інвестиції в основні засоби» і в подальшому відносяться на субрахунок 402 (клас 4 «Власний капітал»). Отже, операції з поліпшення ОЗ приводять до збільшення капіталу.
Планування та кваліфікація операцій з ремонту та поліпшення
Аби заздалегідь визначитися з тим, який саме вид робіт і в який період слід здійснити з тим чи іншим об’єктом ОЗ, установі доцільно в наказі про організацію бухобліку передбачити пункт, який зобов’яже осіб, відповідальних за належний технічний стан того чи іншого обладнання або споруди, складати заявки на проведення ремонту, реконструкції, модернізації, інших поліпшень об’єктів ОЗ, що мають затверджуватися керівником установи. Для виконання цього пункту в установі має бути виданий окремий наказ про закріплення конкретних відповідальних осіб за тим чи іншим об’єктом ОЗ.
У наказі про організацію бухобліку можна розробити форму такої заявки, дані якої бухгалтер або працівник планової служби може використати для складання розрахунків до кошторису.
Такий підхід допоможе при змішаному варіанті робіт, коли, наприклад, пандус біля управління соцзахисту населення встановлюється під час проведення капітального ремонту всієї будівлі цієї установи. У такій ситуації ще на стадії укладання договору про виконання робіт та підготовки замовлення на виготовлення проектно-кошторисної документації необхідно відокремити вартість ремонтно-відновлювальних робіт та робіт, пов’язаних із поліпшенням об’єкта (у даному випадку – добудівля).
При цьому доцільно передбачити і складання окремих документів про виконання кожного з таких видів робіт, а вартість об’єкта ОЗ – збільшувати на вартість поліпшень. Утім нічого нового тут немає, такий розподіл слід було здійснювати і до введення стандартів у держсекторі, адже витрати на капітальний ремонт, як ми вже зазначали, і раніше не відносилися на збільшення вартості об’єкта ОЗ.
Технічний стан та роботоздатність об’єктів ОЗ варто перевіряти і під час проведення щорічної інвентаризації. Якщо склад інвентаризаційної комісії буде досить кваліфікований, одразу можна визначити і вид робіт (капітальний ремонт чи поліпшення), які треба здійснити у разі неналежного технічного стану того чи іншого об’єкта.
Цілком природно, що в разі значних грошових вкладень у капітальний ремонт виникає запитання: чи відповідає залишкова вартість об’єкта, оскільки ми її не збільшували, його справедливій вартості після виконання ремонту? Воно стає особливо актуальним, якщо до ремонту залишкова вартість об’єкта наближалася до нульової позначки. У цьому випадку треба провести дооцінку об’єкта ОЗ для того, щоб його залишкова вартість дорівнювала справедливій. Детально це питання ми розглянемо в наступних публікаціях.

Більш докладну консультацію див. у журналі „БАЛАНС-БЮДЖЕТ” від 12.05.15 р. № 19.