Щодо визначення бази обрахунку частини чистого прибутку підприємствами, які не прийняли рішення про виплату дивідендів
ФОНД ДЕРЖАВНОГО МАЙНА УКРАЇНИ
ЛИСТ
від 14.07.2016 р. № 10-51-13533
ФДМУ опрацював лист [...] щодо позиції Фонду з питання визначення бази обрахунку частини чистого прибутку підприємствами, які не прийняли рішення про виплату дивідендів, та повідомляє наступне.
Порядок розподілу прибутку госптовариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, визначено Законом України від 21.09.2006 р. № 185-V Про управління об'єктами державної власності (далі також - Закон № 185).
Частиною п'ятою ст. 11 Закону № 185 встановлено, що госптовариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, за підсумками календарного року зобов'язані спрямувати частину чистого прибутку на виплату дивідендів згідно з порядком, затвердженим КМУ.
Госптовариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, до 1 травня року, що настає за звітним, приймають рішення про відрахування не менше 30 % чистого прибутку на виплату дивідендів.
Госптовариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, сплачують до Держбюджету України дивіденди у строк не пізніше 1 липня року, що настає за звітним, нараховані пропорційно розміру держчастки (акцій) у їх статутних капіталах.
Госптовариства, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких знаходяться у статутних капіталах госптовариств, частка держави в яких становить 100 %, сплачують дивіденди безпосередньо до Держбюджету України у строк не пізніше 1 липня року, що настає за звітним, у розмірі базових нормативів відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, але не менше 30 %, пропорційно розміру держчастки (акцій) у статутних капіталах госптовариств, акціонером яких є держава і володіє в них контрольним пакетом акцій.
Госптовариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, та госптовариства, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких знаходяться у статутних капіталах госптовариств, частка держави яких становить 100 %, які не прийняли рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, що настає за звітним, сплачують до держбюджету частину чистого прибутку у розмірі, визначеному за базовими нормативами відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, встановленими на відповідний рік, але не менше 30 %, до 1 липня року, що настає за звітним.
Отже, згідно з частиною п'ятою ст. 11 Закону № 185 у разі якщо за результатами фінансово-господарської діяльності у попередньому році господарськими товариствами, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, до 01 травня року, наступного за звітним, не приймалося рішення про відрахування частини чистого прибутку на виплату дивідендів, то такі товариства зобов'язані сплатити до держбюджету платіж у розумінні абзацу восьмого частини п'ятої ст. 11 Закону N 185, а саме частину чистого прибутку.
При цьому частиною п'ятою ст. 11 Закону № 185 встановлено, що сплата до держбюджету частини чистого прибутку здійснюється у розмірі, визначеному за базовим нормативом відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, та не передбачено можливості для госптовариств здійснювати відрахування частини чистого прибутку пропорційно розміру держчастки (акцій) у статутних капіталах таких госптовариств.
З огляду на вищевикладене, враховуючи положення частини п'ятої ст. 11 Закону № 185, ФДМУ вважає, що госптовариства, які до 01 травня року, що настає за звітним, не прийняли рішення про виплату дивідендів, здійснюючи обрахування частини чистого прибутку, яка має бути сплачена до держбюджету, повинні брати для бази розрахунку загальний розмір чистого прибутку товариства, отриманого у звітному році.
Заступник Голови Фонду В. Державін