Про запровадження на підприємстві тривалості робочого часу менше норми - від Держпраці
Поряд із звичайною тривалістю (норма тривалості робочого часу працівників - 40 годин на тиждень) робочого часу існує дві категорії випадків, коли працівникові встановлено меншу тривалість робочого часу:
- скорочений робочий час (регламентується статтею 51 КЗпП);
- неповний робочий час ( регламентується статтею 56 КЗпП).
В обох випадках працівники працюють менш норми, але різниця – в оплаті.
Неповний робочий час – режим робочого часу, який встановлюється за угодою між працівником і роботодавцем, може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень.Оплата праці при цьому провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.
Скорочений робочий час - це режим робочого часу, коли працівникам має бути встановлена менша норма робочого часу, але оплата праці проводиться як при повній тривалості робочого часу.
Ініціювання запровадження неповного робочого часу адміністрацією підприємства (роботодавцем) є зміною істотних умов праці. У такому випадку працівник повинен бути повідомлений про це не пізніше ніж за два місяці. Якщо працівник не погоджується із запровадженням такого режиму роботи, трудовий договір припиняється на підставі п. 6 ч.1 ст. 36 КЗпП. При припинення трудового договору з цієї підстави, працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі не менше середнього місячного заробітку.
Запровадження неповного робочого часу за ініціативою працівника запроваджується з дати та на час вказаних у заяві.
У випадку, коли при укладанні трудового договору існує умова запровадження неповного робочого часу, цей факт обов’язково обумовлюється у наказі про прийому на роботу, з яким слід ознайомити працівника.