Нормативна база:

• Цивільний кодекс (далі – ЦК);
• Господарський кодекс (далі – ГК);
• Закон від 02.03.15 р. № 222-VIII (далі – Закон № 222);
• Закон від 15.05.03 р. № 755-IV (далі – Закон № 755);
• Закон від 07.04.11 р. № 3205-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скасування свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та фізичної особи – підприємця» (далі – Закон № 3205);
• Закон від 03.07.12 р. № 5029-IV «Про засади державної мовної політики» (далі – Закон № 5029);
• Порядок, затверджений наказом Мін’юсту від 10.06.16 р. № 1657/5 (далі – Порядок № 1657/5).

Теоретичний мінімум

Уся діяльність суб'єктів господарювання (далі – СГ) побудована на договірній основі. Тому важливе значення має правильно складений договір, який убезпечить від негативних наслідків. У статті йтиметься про правила складання «надійного» господарського договору.

Що таке господарський договір?

Договором є угода двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх прав та обов'язків (ст. 626 ЦК).
Договори бувають:

• односторонні – коли одна сторона бере на себе обов'язок перед другою стороною зробити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов'язку щодо першої сторони. Іншими словами, одна сторона тільки боржник, друга – кредитор. До таких договорів належать договір позики, дарування;
• двосторонні – обидві сторони за договором наділені правами й обов'язками. Прикладом є договір купівлі-продажу;
• багатосторонні – такі договори укладаються більше ніж двома сторонами. Наприклад, договір про спільну діяльність (ст. 1130 ЦК).

За загальним правилом договір є відплатним (договором може бути передбачена передача грошей, виконання роботи тощо), якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті самого договору (ч. 5 ст. 626 ЦК). Наприклад, договір позики завжди є безвідплатним, як і договір дарування.
Господарський договір, як правило, складається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення госпдоговорів спрощеним способом – шляхом обміну листами, факсо-, телеабо телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження приймання замовлення до виконання, якщо законом не встановлені спеціальні вимоги до форми та порядку укладення цього виду договорів (ч. 1 ст. 181 ГК).

Які вимоги пред'являються до договору?

Сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента і визначенні умов договору. Разом з тим договір повинен відповідати вимогам, установленим ст. 203 ЦК, а саме:

• зміст договору не повинен суперечити чинному законодавству;
• особи, що укладають договір, повинні мати необхідний обсяг повноважень і володіти необхідною дієздатністю (мати право укладати правочини);
• договір повинен бути укладений у встановленій законом формі;
• волевиявлення кожною зі сторін договору повинно бути вільним і відповідати його внутрішній волі;
• договір повинен бути спрямований на реальне настання обумовлених ним наслідків.

Недотримання стороною (сторонами) зазначених вимог є підставою для визнання правочину недійсним у силу ч. 1 ст. 215 ЦК.

Чи буде договір дійсним, якщо він складений російською мовою?

Так, такий договір буде дійсним. Пояснимо чому.
Згідно зі ст. 6 Закону № 5029 державною мовою в Україні є українська. При цьому в економічній і соціальній діяльності суб'єкти підприємницької діяльності можуть вільно використовувати крім державної мови регіональні мови або мови меншин (ст. 18 Закону № 5029).
До регіональних мов і мов меншин належать: російська, білоруська, болгарська, вірменська та ряд інших мов.
Із цього випливає, що СГ мають право використовувати регіональну мову (наприклад, російську) при складанні договорів у межах відповідного регіону, якщо є рішення органів місцевого самоврядування про визнання російської мови регіональною (ст. 7 Закону № 5029).

Як перевірити повноваження контрагента на підписання договору

Слід мати на увазі: якщо договір, підписаний не уповноваженою на це особою або з перевищенням повноважень (наприклад, директор підприємства не узгодив правочин із загальними зборами учасників госптовариства), то надалі він може бути визнаний недійсним.
З кожного правила є винятки. Такий договір матиме юридичну силу у випадку, якщо він буде схвалений СГ (ст. 241 ЦК). Так, договір уважається схваленим, зокрема, якщо його сторона зробила дії, які свідчать про прийняття договору до виконання. Наприклад: прийняття загальними зборами учасників рішення про схвалення договору, перерахування грошових сум за договором, приймання товару, підписання первинних документів (актів приймання-передачі виконаних робіт).

Повний текст коментара див. у "Баланс" № 28, який вийшов з друку 03.04.17 р.