Уповноважений банк може приймати від повноважного представника нерезидента - суб`єкта підприємницької діяльності (далі – нерезидент) в касу готівкову вільно конвертовану інвалюту в сумі, що не перевищує 10000 доларів США, або еквівалент цієї суми в іншій вільно конвертованій інвалюті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим НБУ на день здійснення операції. Такі кошти банк приймає для подальшого зарахування на поточний рахунок в інвалюті резидента (через розподільчий рахунок).

При цьому, такі операції здійснюються за наявності наступних документів:

- експортного договору резидента, у якому передбачено повну або часткову оплату нерезидентом продукції, виконаних робіт, отриманих послуг у готівковій вільно конвертованій інвалюті;

- оригіналу митної декларації або довідки про зняття повноважним представником нерезидента готівкової інвалюти з картрахунку нерезидента за допомогою корпоративної платіжної картки через уповноважений банк. У митній декларації робиться відмітка уповноваженого банку про суму та дату зарахування готівкової інвалюти на поточний рахунок в інвалюті (через розподільчий рахунок), відкритий цим банком. Копія митної декларації із зазначеною відміткою або довідка про виплату уповноваженим банком готівкової інвалюти з картрахунку нерезидента залишається в уповноваженому банку;

- документа, що підтверджує повноваження, надані представнику нерезидента на оплату договору готівковою вільно конвертованою інвалютою. Копія документа залишається в уповноваженому банку;

- копії сторінок паспортного документа повноважного представника нерезидента (що містять фото, прізвище та ім`я, інформацію про дату видачі й орган, що його видав), які залишаються в уповноваженому банку.

Роз’яснення ДФС від 09.10.14 р.

Новини за темою:

Давальницька сировина нерезидента: особливості оподаткування операцій з експорту ГП

Послуги від нерезидента: оформлення, облік та оподаткування

Працюємо з нерезидентами через постійні представництва: коли операції є контрольованими?