В Україні одночасно відбуваються дві найважливіші реформи: децентралізація та перегляд податкової системи. Досвід держав Європейської співдружності, на яку орієнтується наша країна, свідчить про можливість вибору напряму, куди піде частина податків і зборів громадянина. Чи можуть отримати таке ж право вільної сплати частини податків українці – і з якими проблемами водночас зіткнутися.
Європейська концепція свободи у сплаті частини податків свідчить про можливість вибрати, на які цілі буде спрямовано гроші платників податків. Подібна практика діє для деяких податків і зборів у Швейцарії, Австрії, Польщі та інших країнах, і стосується символічної частини: зазвичай, до 1% від суми податку. Мова про те, що людина сама визначає, чи буде витрачена частина його прибуткового податку на освіту, охорону здоров’я або розв’язання соціальних проблем.
Припустимо, у Польщі платники за результатами річного декларування можуть перерахувати 1% податку на користь однієї з «організацій суспільної користі». У встановлений державою перелік таких організацій входять благодійні структури, фонди соціальної допомоги, фонди підтримки демократії й так далі. Згідно з даними Гельсінського фонду з прав людини, частина коштів водночас потрапляє в місцеві організації, які розв’язують цілу низку соціальних проблем: від догляду за людьми похилого віку до соціальної реабілітації та працевлаштування жертв домашнього насильства, колишніх алкоголіків і наркоманів. Це покращує загальний соціальний рівень у державі, формує нові робочі місця.
Якщо платник буде впевнений, що частина податків йде на утримання саме тієї інфраструктури, яку він або громада хочуть утримувати, у нього з’являться ентузіазм і бажання платити.
Платник, фактично, може сам вирішити, на які потреби має піти частина сплаченого ним податку. Податки ж можуть бути використані поза межами бюджетного перерозподілу держави. Досвід Польщі також показує, що є налагоджена схема контролю над використанням цими організаціями отриманих у такий спосіб коштів.
Така свобода сплати податку дає суспільству й людині впевненість, що вона може прийти й подивитися, де й що стало краще. Чи засклили вікна у школі? Чи відремонтували в лікарні сходи? У США у разі підвищення податку один музей стає безплатним, щоб показати ефективність роботи системи. Конфесія у Швейцарії визначається з тим, куди сплачується церковний збір.
На думку деяких експертів, свобода вибору у сплаті 1% податків – не більш ніж рекламний хід.
Тим часом в Україні пропонували зробити можливим територіальний вибір мети оподаткування.
Минулого року в обговореннях законопроекту 3357 (про податкову лібералізацію. – Forbes) говорилося про те, що вже підходимо до оподаткування сімейного доходу, і що людина має сплачувати податок на доходи на території проживання. Щоб, скажімо, працюючи в Києві, людина могла частину своїх податків перераховувати в регіональний сектор або село, бо в цьому селі живуть його батьки або його діти. Київ не має права забирати собі весь податок на дохід такої людини. Це б сприяло тому, щоб зарплату платили офіційно: люди були б упевнені, що частина податків йде на утримання інфраструктури тих місць, де вони проживають.
Докладніше дивись за посиланням: http://forbes.net.ua/.

Джерело: https://uteka.ua/ua/publication/Nalogovye-svobody-kuda-pojdut-nalogi-ukraincev.