Зберігач не повернув товар: коли нараховувати ПДВ поклажодавцеві?

Підприємство А (поклажодавець) у травні 2015 року віддало на відповідальне зберігання підприємству Б (зберігач) товар. Згідно з умовами договору зберігач повинен повернути товар поклажодавцеві 31.12.15 р. Зберігач письмово відмовився повертати товар 03.12.15 р. Чи виникають у цій ситуації у поклажодавця податкові зобов'язання з ПДВ (і якщо так, то коли саме)?
Нагадаємо, що взаємовідносини, що виникають між сторонами за договором зберігання, регламентуються гл. 66 ЦК і ст. 294 ГК. Про те, як правильно укласти договір складського зберігання, див. «БАЛАНС» № 64-65 за 2015 год.
У податковому законодавстві під відповідальним зберіганням розуміють господарську операцію, яка передбачає передачу матеріальних цінностей на зберігання іншій особі без права їх використання в господарському обороті такої особи з подальшим поверненням цих цінностей без зміни їх якісних або кількісних характеристик. Передача майна на відповідальне зберігання не є об'єктом обкладення ПДВ, а отже, податкові зобов'язання не нараховуються.
Проте в нашому випадку зберігач порушив умови договору зберігання – не повернув товар поклажодавцеві.
Так що ж відбудеться з обкладенням ПДВ у поклажодавця, коли зберігач товару, якому він був переданий на відповідальне зберігання, відмовився повертати товар?
Згідно зі ст. 951 ЦК зберігач у такому разі зобов'язаний відшкодувати поклажодавцеві суму завданих йому збитків у розмірі вартості таких товарів. Операція з відшкодування збитків не є об'єктом обкладення ПДВ. Водночас очевидно, що поклажодавець уже не зможе використати цей товар у своїй господарській діяльності. А значить, поклажодавцеві доведеться нарахувати податкові зобов'язання з ПДВ на підставі пп. «г» п. 198.5 ПК.
База оподаткування визначається згідно з п. 189.1 ПК (виходячи з вартості придбання товару), а податкова накладна (зведена за умовними постачаннями) складається не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду, у якому товари починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податків. Отже, у нашому випадку податкові зобов'язання потрібно нарахувати не пізніше 31 грудня, оскільки 03.12.15 р. поклажодавцеві стало відомо, що товар не буде йому повернений.
На думку ДФС, якщо зберігач направляє власникові товару письмову відмову повернути товар або якщо минув строк зберігання товару, визначений у договорі, а зберігач не повертає товар без будь-яких пояснень, то вважається, що відбулося постачання такого товару. І на дату отримання письмової відмови або закінчення строку зберігання товару у власника такого товару виникають податкові зобов'язання з ПДВ.
Як бачимо, податківці теж уважають, що без нарахування ПДВ колишньому поклажодавцеві не обійтися. При цьому, правда, прирівнюють операцію до звичайного постачання і пропонують базу оподаткування визначати виходячи з договірної вартості постачання, до складу якої включаються будь-які грошові суми і вартість матеріальних та нематеріальних активів, які передаються платникові податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. Тобто пропонують застосовувати п. 188.1 ПК. Нагадаємо, що згідно із цим пунктом база оподаткування операції з постачання товарів не може бути нижча за ціну придбання таких товарів/послуг .
Ми впевнені, що і цей варіант можна застосувати. Але тільки в тому випадку, якщо поклажодавець і зберігач відмовляться достроково від договору зберігання і домовляться про продаж товару. У цьому випадку «колишній» зберігач отримає податковий кредит, оскільки податкова накладна буде оформлена на нього.
За матеріалами журналу „БАЛАНС” від 03.12.15 р. № 99.