Сільгосппідприємство, яке займається рослинництвом, відображає всі загальновиробничі витрати, у тому числі і суму єдиного податку (далі – ЄП), на рахунку 91, а потім списує їх на рахунок 23 «Виробництво». Отже, сума ЄП є складовою виробничої собівартості. Чи правильно це?
Відповідно до абзацу дев’ятого п. 18 П(С)БО 16 «Витрати» податки, збори та інші обов’язкові платежі, передбачені законодавством, відносяться до адміністративних витрат. Виняток становлять податки, збори та обов’язкові платежі, що включаються до виробничої собівартості продукції.
За своєю суттю ЄП четвертої групи ідентичний фіксованому сільськогосподарському податку (далі – ФСП). Як і в минулих роках, об’єктом оподаткування є площа сільгоспугідь. А це означає, що сільгосппідприємства при відображенні сум ЄП у бухобліку можуть керуватися Методичними рекомендаціями.
Згідно з пп. «і» п. 2.21 цих Методрекомендацій сума нарахованого (внесеного) ФСП включалася до складу загальновиробничих витрат. Нарахування податку відображалося записом Дт 91 — Кт 641. У кінці звітного періоду суму податку розподіляли між об’єктами обліку витрат пропорційно до площі угідь, зайнятих відповідними культурами, і списували на рахунок 23 проведенням Дт 23 — Кт 91.
Таким чином, у наведеній ситуації сільгосппідприємство діє правильно. Оскільки об’єктом обкладення ЄП (як і ФСП) є площа сільгоспугідь, суму податку доцільніше відображати у складі загальновиробничих, а не адміністративних витрат. Це слід зафіксувати у наказі про облікову політику підприємства.

За матеріалами журналу „БАЛАНС-АГРО” від 13.04.15 р. № 14.

Новини за темою:
Єдиний податок платникам 4 групи рекомендовано у I кварталі 2015 року сплачувати помісячно
Податкова реформа-2015 у сільськогосподарській галузі
Альтернатива єдиному податку 4-ї групи. Порада від експерта редакції.
Єдиний податок четвертої групи: складаємо звітність