Сільгосппідприємство використовує земельні ділянки на підставі договорів емфітевзису та вирощує на них сільгосппродукцію. Чи може воно бути суб’єктом спецрежиму з ПДВ та платником єдиного податку четвертої групи?

Згідно з п. 209.6 Податкового кодексу (далі – ПК) для застосування спецрежиму з ПДВ сільгосппідприємство має відповідати таким критеріям:
• самостійно вирощувати (виробляти) сільгосппродукцію на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах;
• питома вага вартості власно вирощених сільськогосподарських товарів/послуг повинна становити не менш як 75 % вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно (для новостворених сільгосппідприємств – за кожний окремий звітний період).
У свою чергу, платниками єдиного податку четвертої групи можуть бути сільгосптоваровиробники, у яких частка сільгосптоваровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 % (пп. 4 п. 291.4 ПК). При цьому згідно з пп. 14.1.235 ПК сільгосптоваровиробником вважається юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільгосппродукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власно виробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Якщо сільгосппідприємство займається вирощуванням продукції рослинництва, то головним основним засобом (фондом), без якого неможливо здійснювати таку діяльність, є земля (земельні ділянки). Отже, як видно з вищенаведеного, і для застосування спецрежиму з ПДВ, і для сплати єдиного податку четвертої групи сільгосппідприємство повинне мати власні або орендовані земельні ділянки.
Оренда землі – це засноване на договорі строкове платне володіння та користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст. 1 Закону від 06.10.98 р. № 161-XIV «Про оренду землі»).
Емфітевзис – це право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб у разі наявності в особи потреби та можливості такого використання (ст. 407 Цивільного кодексу, далі – ЦК; ст. 1021 Земельного кодексу, далі – ЗК).
Таким чином, за своєю суттю як оренда, так і емфітевзис є правом користування земельною ділянкою. Крім того, емфітевзис є правом користування землею саме для сільгосппотреб. Тому вважаємо, що сільгосппідприємство, яке користується земельними ділянками на підставі договору емфітевзису, може бути як спецрежимником, так і єдинником четвертої групи за умови дотримання ним вищезгаданих критеріїв щодо питомої ваги сільгосппродукції.
При цьому слід нагадати, що право користування земельною ділянкою для сільгосппотреб (емфітевзис) підлягає державній реєстрації та виникає із дня такої реєстрації (ст. 125 ЗК, ст. 182 ЦК, ст. 4 Закону від 01.07.04 р. № 1952-IV). Детальніше про особливості правовідносин за договором емфітевзису див. у «БАЛАНС-АГРО», 2016, № 32, с. 17

Джерело: "Баланс-Агро" № 37, який виходить з друку 03.10.16 р.