Відповідно до П(С)БО 13 «Фінансові інструменти», затвердженого наказом Мінфіну від 30.11.01 р. № 559, фінансовий інструмент – це контракт, який одночасно приводить до виникнення (збільшення) фінансового активу в одного підприємства і фінансового зобов`язання або інструмента власного капіталу в іншого. Фінансовий актив або фінансове зобов`язання відображається у балансі, якщо підприємство є стороною-укладачем угоди щодо фінансового інструмента.
Фінансові інструменти первісно оцінюють та відображають за їх фактичною собівартістю, яка складається із справедливої вартості активів, зобов`язань або інструментів власного капіталу, наданих або отриманих в обмін на відповідний фінансовий інструмент, і витрат, які безпосередньо пов`язані з придбанням або вибуттям фінансового інструмента (комісійні, обов`язкові збори та платежі при передачі цінних паперів тощо).
Відповідно до пункту 31 П(С)БО 13 на кожну наступну після визнання дату балансу фінансові зобов`язання оцінюються за амортизованою собівартістю, крім фінансових зобов`язань, призначених для перепродажу.
Згідно із пунктом 5 П(С)БО 16 «Витрати», затвердженого наказом Мінфіну від 31.12.99 р. № 318, витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.
Сума амортизації дисконту емітованих облігацій нараховується одночасно з нарахуванням відсотка, що підлягає сплаті відповідно до умов випуску облігацій, та відображається у складі інших фінансових витрат з одночасним збільшенням балансової вартості відповідних зобов`язань.
При нарахуванні амортизації на суму дисконту враховуються умови випуску облігацій та строк їх погашення.

Лист Мінфіну від 31.10.13 р. № 31-08410-07-27/31749.