Мінфін пропонує метод, який передбачає, що річна сума амортизації після збільшення вартості об’єкта ОЗ у результаті поліпшення визначатиметься за період, що дорівнює різниці між строком корисного використання (який може бути збільшено в результаті поліпшення об’єкта) та строком, протягом якого об’єкт уже перебував в експлуатації. При такому підході, за логікою, якщо використовується «залишковий» строк експлуатації, то при визначенні розміру річної суми амортизації після поліпшення передбачається використовувати залишкову вартість об’єкта ОЗ після поліпшення. Зрозуміло, що визначаючи таким чином річну суму амортизації, після спливу строку використання об’єкта ОЗ отримаємо загальну суму амортизації, яка дорівнюватиме первісній вартості об’єкта, збільшеній на суму витрат на поліпшення.
Ще одне питання, на яке також немає відповіді в нормативних документах, стосується формування первісної вартості безоплатно отриманих ОЗ. Для оприбуткування самого об’єкта Мінфін рекомендує звернутися до п. 1.6 Типової кореспонденції (додаток 2 до Плану рахунків, затвердженого наказом Мінфіну від 26.06.13 р. № 611, далі – План рахунків, Типова кореспонденція), де запропоновано проведення Дт 101 – Кт 364 та одночасний запис Дт 812 – Кт 401, 131. А ось для накопичення інформації про витрати, пов’язані з уведенням в експлуатацію безоплатно отриманих об’єктів необоротних активів (наприклад, послуги із транспортування, роботи з монтажу устаткування тощо), що разом із вартістю самого об’єкта становитимуть його первісну вартість (п. 7 розд. ІІ НП(С)БОДС 121), пропонується відкривати нові субрахунки третього порядку зі збереженням кодів (номерів) субрахунків Плану рахунків.

Лист Мінфіну від 21.07.15 р. № 31-11420-08-10/23506.

Рекомендація, на нашу думку, дещо некоректна. Детальний коментар див. «Баланс-Бюджет» № 40, який вийшов з друку 05.10.15 р.