1. Встановлено, що подання платником податків уточнюючого розрахунку за періоди, щодо яких не була проведена документальна перевірка, може бути підставою для проведення документальної позапланової перевірки згідно з процедурою податкового компромісу.
За загальною конвенцією Закону про податковий компроміс зазначена норма встановлює, що податкова перевірка згідно з процедурами податкового компромісу за періоди, щодо яких вже була проведена документальна перевірка за тими ж питаннями платника податків, який подав уточнюючий розрахунок, контролюючим органом призначена бути не може.
Крім цього, документальні позапланові перевірки контролюючими органами господарської діяльності платника податків під час досягнення процедури податкового компромісу можуть проводитися лише в межах податкових (звітних) періодів та суб`єктів господарювання, по господарських операціях (взаємовідносинах) з якими платником податків подано уточнюючі розрахунки.
Також чітко встановлено, що для податкових зобов`язань, які є неузгодженими внаслідок незакінчення процедури судового та/або адміністративного оскарження, та для інших неузгоджених податкових зобов`язань, до яких закон встановлює можливість застосування податкового компромісу, достатнім для застосування податкового компромісу є подання заяви про намір досягнення податкового компромісу та сплата 5 % від визначеної в ній суми без будь-яких перевірок з боку контролюючого органу.
Будь-яких повноважень контролюючого органу щодо відмови в застосуванні податкового компромісу у таких випадках не передбачено.
2. Нормами ПК встановлено чіткі вимоги щодо переліку документів, які необхідно подавати для застосування податкового компромісу.
Під час добровільного визначення податкових зобов`язань (до прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення) це:
- уточнюючий розрахунок;
- перелік (опис) господарських операцій, а у разі використання діючої форми уточнюючого розрахунку (тобто до затвердження форми уточнюючого розрахунку для застосування податкового компромісу) - пояснення мотивів його подання.
У випадках, коли податкові зобов`язання визначені контролюючим органом:
- заява про намір досягнення податкового компромісу.
При цьому форма таких документів не встановлена.
3. Щодо особливостей застосування процедури податкового компромісу стосовно податкових зобов`язань, відносно яких за фактом ухилення від сплати податків наявне кримінальне провадження, то слід враховувати, що факт наявності кримінального переслідування у даному випадку не впливає на можливість застосування підприємством процедури податкового компромісу.
4. У разі, якщо податкові зобов`язання, несплата яких інкримінується у кримінальному проваджені, визначені за період, що перевищує 1095 днів, платник податків та його посадові (службові) особи, у разі застосування Закону про податковий компроміс, підлягають звільненню від кримінальної відповідальності за вчинення умисного ухилення від сплати податків в частині несплати податкових зобов`язань, які визначені за період не більше 1095 днів.
5. Податковий компроміс не застосовується у разі, якщо платник податків розпочинає процедуру адміністративного та/або судового оскарження податкового повідомлення-рішення, прийнятого контролюючим органом за результатами документальної позапланової перевірки під час процедури податкового компромісу.
Зазначена норма стосується лише оскарження податкового повідомлення-рішення, прийнятого контролюючим органом за наслідками документальної перевірки, проведеної під час застосування процедури податкового компромісу, та не забороняє платникам податків оскаржувати в судовому порядку будь-які інші неправомірні дії контролюючого органу, пов`язані із застосування податкового компромісу.

Лист ДФС від 10.03.15 р. № 04-27/10-598.

Новини за темою:
До яких періодів застосовується процедура податкового компромісу
Уточнюючий розрахунок для цілей податкового компромісу: нюанси заповнення
Затверджено Методичні рекомендації з податкового компромісу