ГРС и Рада бизнес-омбудсмена едины в позиции относительно действия моратория на проведение проверок бизнеса
Державна регуляторна служба та Рада бізнес-омбудсмена звернулись до Кабінету Міністрів України з проханням сприяти у формуванні єдиного підходу всіх органів, наділених правом здійснювати державний нагляд (контроль) щодо дії мораторію на перевірки суб’єктів підприємництва. Крім того, у вирішенні цього питання вони просять врахувати позицію ДРС та судову практику, у якій суди, приймаючи рішення, фактично, спираються на ті ж правові засади, що і Державна регуляторна служба України.
У зверненнях, отриманих ДРС із зазначеного питання, суб’єкти господарювання зазначають, що частина органів державного нагляду (контролю) наполягають, що мають законні підстави для проведення перевірок.
Вивчаючи позиції різних органів, наділених правом здійснення держаного нагляду (контролю) у тому числі, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Міністерства фінансів України, неоднозначної позиції Міністерства юстиції України та наявності судової практики, ДРС наполягає, що мораторій на перевірки для суб’єктів підприємництва з обсягом доходу до 20 млн. грн. за попередній календарний рік продовжує діяти.
Позиція Державної регуляторної служби України та судова практика.
Обмеження на проведення перевірок підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців запроваджувалося наступними Законами України:
- «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», статтею 31, якою було встановлено, що перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України) здійснюються протягом серпня - грудня 2014 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб’єкта господарювання щодо його перевірки;
- «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 № 76-VIII (далі - Закон № 76), Прикінцевими положеннями якого встановлено, що перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб – підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України) здійснюються протягом січня червня 2015 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб’єкта господарювання щодо його перевірки;
- «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71 VIII (далі - Закон № 71), згідно з Прикінцевими положеннями якого встановлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб’єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.
Зазначене обмеження не поширюється:
- з 1 січня 2015 року на перевірки суб’єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють, та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;
- з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.
Тобто всі ці закони оперують терміном «контролюючі органи» і аналіз текстів Законів вказує на те, що до контролюючих органів законодавець відніс усі органи державної влади, які уповноважені на здійснення заходів державного нагляду (контролю), це підтверджується виключенням, зробленим для Державної фіскальної служби України.
Дотримуючись цієї позиції, Кабінетом Міністрів України у додатку до постанови від 13.08.2014 № 408 був наведений Перелік державних інспекцій та інших контролюючих органів, яким надаватиметься дозвіл Кабінету Міністрів України на проведення перевірок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб-підприємців. Ця постанова є чинною.
Зазначена норма у Законі № 71 не є зміною або доповненням до Податкового кодексу України, це положення створює цілком самостійну норму, яка поширюється на всі контролюючі органи, перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13.08.2014 № 408.
ДРС просить звернути увагу, що мораторій, встановлений Законом № 71, не забороняє проведення перевірок взагалі, а направлений на обмеження перевірок суб’єктів малого бізнесу, крім виключень, які відносяться до сфери такого контролюючого органу, як Державна фіскальна служба. Попередні закони також дозволяли проведення перевірок цьому контролюючому органу.
Тобто, законодавцем, з урахуванням складного економічного стану країни, що склався в кінці 2014 року, запровадження Законом № 71 мораторію на перевірки суб’єктів малого бізнесу, являється одним із засобів підтримки та захисту таких суб’єктів, діяльність яких є найбільш вразливою при виникненні кризових явищ у економіці.
Крім вищевказаного, нами була отримана інформація про розгляд спорів, що виникають між контролюючими органами та суб’єктів господарювання з приводу застосування норм розділу ІІ Закону України від 28.12.2014 № 71-VIII у судовому порядку.
Так, 28.07.2015 року постановою Окружного адміністративного суду міста Києва у справі 826/13378/15 за позовом ТОВ «Центр «Сонячне ремесло» до Державної служби геології та надр України про визнання протиправним та скасування наказу Державної служби геології та надр України від 24.06.2015 № 173, яким призначалась перевірка товариства було прийняте рішення про задоволення позовних вимог.
У мотивувальній частині вказаної постанови судом була використана таж аргументація, яка викладена у позиції Державної регуляторної служби України.
Крім того, зазначено «… що у Прикінцевих положеннях Закону № 71 законодавець не уточнює на які саме контролюючі органи розповсюджується встановлені обмеження. З огляду на це, колегія суддів робить висновок, що вимоги п.3 Прикінцевих положень Закону № 71-УІІІ стосуються всіх без виключення контролюючих органів, а не лише Державної фіскальної служби.»
Апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України у зазначеній справі Київським апеляційним адміністративним судом 16.09.2015 було залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва – без змін.
Вищим адміністративним судом України ухвалою від 06 жовтня 2015 року № к/800/42400/15 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної служби геології та надр України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 липня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2015 у справі 826/13378/15.
У мотивувальній частині ухвали зазначено «Враховуючи зміст касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, вбачаються підстави для висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки скаржник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального чи процесуального права».
Також аналогічне рішення на користь суб’єкта господарювання було прийняте Окружним адміністративним судом міста Києва і у справі № 826/17157/15.
(Публикуется на языке оригинала)