Сьогодні вся медична спільнота широко обговорює медичну реформу, щодо якої в середині липня цього року було подано до Парламенту три урядові (ініційовані МОЗ України) і три альтернативні законопроекти, ініційовані народним депутатом України, заступником голови Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я Олегом Мусієм. Ми спробуємо коротко проаналізувати суть цих проектів та основні відмінності.

Перш за все розглянемо урядовий законопроект«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства з питань охорони здоров’я» (реєстр. № 2309а) та альтернативний законопроект за реєстр. № 2309а-1.

На рисунку продемонстровано, як можуть бути реорганізовані заклади охорони здоров’я за умови, що один із законопроектів буде прийнято.

Обидва законопроекти передбачають реорганізацію закладів охорони здоров’я — бюджетних установ (тобто установ, що повністю утримуються за рахунок бюджету) в державні та комунальні підприємства. Такі підприємства будуть здійснювати господарську діяльність лише у сфері медичного обслуговування на основі відповідних договорів про медичне обслуговування населення, що укладаються з розпорядниками бюджетних коштів.

При цьому урядовий законопроект не обмежує форми підприємств для цілей такої реорганізації. Таким чином, він дозволяє перетворення існуючих державних медичних установ як в державні комерційні, так і в казенні підприємства. У свою чергу, комунальні установи підлягають перетворенню в комунальні комерційні або некомерційні підприємства. Реорганізація закладу охорони здоров’я, в тому числі визначення форми підприємства, в яке він перетворюється, буде здійснюватися на підставі рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, до сфери управління якого належить заклад охорони здоров’я.

Урядовий законопроект також припускає можливість подальшої корпоратизації комерційних підприємств у сфері охорони здоров’я. Це означає, що заклади охорони здоров’я — бюджетні установи, які будуть реорганізовані в державні чи комунальні комерційні підприємства, потенційно можуть в подальшому перетворюватися в акціонерні товариства (далі — АТ) чи товариства з обмеженою відповідальністю (далі — ТОВ). При цьому 100% акцій/часток в АТ та ТОВ, що утворюються таким чином, мають знаходитися у державній (комунальній) власності, тобто зміни форми власності закладу охорони здоров’я у такому разі не відбуватиметься.

Можливість перетворення закладів охорони здоров’я у державні/комунальні комерційні підприємства, а в подальшому — в державні АТ або ТОВ викликала певні зауваження до проекту з точки зору їх можливої приватизації та банкрутства. Дійсно, за загальними нормами українського законодавства державні комерційні підприємства (на відміну від казенних), а також державні АТ/ТОВ потенційно можуть бути приватизовані та визнаватися банкрутами за особливою процедурою. Але безумовно, приватизація не відбувається просто в силу того, що підприємство має певну організаційно-правову форму. Для цього необхідне прийняття окремих рішень, дотримання приватизаційної процедури. Здійснення таких кроків урядовий законопроект не передбачає. Більше того, згідно зі ст. 49 Конституції України існуюча мережа державних і комунальних закладів охорони здоров’я не може бути скорочена, що можна тлумачити як фактичну заборону їх приватизації незалежно від організаційно-правової форми.

У той же час було б корисним отримати від розробників урядового законопроекту більш детальне пояснення щодо мети різноманіття організаційно-правових форм для реорганізованих закладів охорони здоров’я. Наприклад, корпоратизація державних та комунальних підприємств на практиці дійсно досить часто є частиною підготовки до приватизації, а така її форма, як перетворення у ТОВ, взагалі є новелою для українського законодавства. Не зовсім зрозуміло, навіщо така можливість необхідна саме в контексті реформи системи охорони здоров’я.

У цьому зв’язку варто також звернути увагу на умови управління об’єктами державної власності. Так, за чинним законодавством, АТ, 100% акцій якого належить державі і яке було утворене з державного підприємства, не має права безоплатно передавати закріплене за ним майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом. Відчужувати майно, що належить до основних фондів, таке АТ має право лише за попередньою згодою органу, який здійснює управління корпоративними правами держави, і лише на конкурентних засадах, якщо інше не встановлено законом. Враховуючи, що урядовий законопроект передбачає можливість перетворення державних підприємств не лише в АТ, а і в ТОВ, доцільно встановити аналогічні прямі обмеження і на розпорядження майном ТОВ для уникнення можливих зловживань у цій сфері.

Щодо альтернативного законопроекту, то він звужує перелік форм державних і комунальних підприємств, в які можуть бути реорганізовані заклади охорони здоров’я — бюджетні установи. Зокрема, такі підприємства можуть бути тільки некомерційними, їх подальша корпоратизація (перетворення на АТ або ТОВ) не передбачається. «Некомерційний» статус підприємства означає, що його основна господарська діяльність проводиться без мети одержання прибутку (що не виключає можливість його отримання).

Майно за некомерційними підприємствами закріплюється на праві оперативного управління, у той час як комерційні підприємства діють на основі права господарського відан­ня, що є дещо ширшим за обсягом повноважень. Крім того, згідно з альтернативним законопроектом, заклади охорони здоров’я — бюджетні установи можуть також перетворюватися у державні некомерційні установи або комунальні некомерційні установи.

Слід зазначити, що запропонована альтернативним законопроектом класифікація закладів охорони здоров’я за організаційно-правовою формою є дещо нестандартною. Так, наприклад, чинне господарське законодавство не передбачає такої організаційно-правової форми, як державне некомерційне підприємство, що створює питання відносно його правового статусу, в тому числі з точки зору приватизації...

(Публикуется на языке оригинала)