Завідувача відділення медзакладу призначили на декілька днів виконуючим обов’язки директора закладу. Коли він має подавати декларацію про доходи і за який період та чи подавати взагалі?

Закон від 14.10.14 р. № 1700-VII «Про запобігання корупції» (далі – Закон № 1700) визначає правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила усунення наслідків корупційних правопорушень.

Суб’єкти декларування – це особи, зазначені у п. 1, пп. «а» і «в» п. 2, п. 4 ч. 1 ст. 3 Закону № 1700, інші особи, які зобов’язані подавати декларацію відповідно до цього Закону.

Усі суб’єкти, на яких поширюється дія Закону № 1700, перелічені в ст. 3 цього документа.

Законом № 1700 передбачено чотири типи декларацій суб’єкта декларування:

1) щорічна декларація;

2) декларація суб’єкта декларування, який припиняє відповідну діяльність (декларація перед звільненням);

3) декларація після звільнення;

4) декларація кандидата на посаду.

Утім, для визначення суб’єктів декларування згідно із Законом № 1700 слід застосовувати вужче тлумачення і вважати службовими, посадовими особами – суб’єктами декларування лише тих працівників, на яких покладено відповідні обов’язки на постійній основі. Наприклад, наявності у посадовій інструкції працівника (спеціаліста, головного спеціаліста тощо) положення про те, що він може виконувати певні додаткові організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарські обов’язки на час відсутності керівника структурного підрозділу недостатньо, щоб уважати такого працівника посадовою чи службовою особою, яка є суб’єктом декларування відповідно до Закону № 1700 (роз’яснення НАЗК від 13.02.20 р. № 1).

Цей висновок діє навіть у разі призначення працівника тимчасовим виконувачем обов’язків на посаді у зв’язку з відсутністю його колеги, який обіймає зазначену посаду і за яким зберігається робоче місце та посада (відпустка для догляду за дитиною, відрядження, перебування на лікарняному тощо). Адже виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника чи керівника – це заміна (визначається як суміщення посад) працівника, якого немає на роботі через відпустку, тимчасову непрацездатність, відрядження та з інших причин, коли відповідно до чинного законодавства за ним зберігається місце роботи і посада.

Зверніть увагу: у разі призначення працівника виконувачем обов’язків на вакантній посаді (вакантною є посада, зазначена у штатному розписі відповідного органу, організації, установи, підприємства, на яку не укладено договір) уважається, що працівник призначений виконувачем обов’язків. Водночас, з огляду на те що визначення певного строку в трудовому договорі (конт­ракті) під час призначення працівника виконувачем обов’язків на вакантній посаді не має юридичного значення для здійснення правового регулювання цих правовідносин, така особа вважатиметься суб’єктом декларування в розумінні ст. 3 та 45 Закону № 1700.

Отже, відповідно до норм Закону № 1700 та роз’яснень НАЗК у разі призначення завідувача відділення виконуючим обов’язки директора закладу, який тимчасово відсутній, декларацію подавати не потрібно.

Джерело: "Баланс-Бюджет" № 42, який виходить з друку 12.10.20 р.