Акценти статті:

• як визначається та оподатковується об’єкт продажу транспортних засобів (далі – ТЗ);
• хто є податковим агентом під час такого продажу та подання форми № 1ДФ;
• відповідальність за невиконання обов’язків податкового агента.

Як визначено у пп. 164.2.4 Податкового кодексу (далі – ПК), до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу фізособи – платника податку включається частина доходів від операцій із майном, розмір якої визначається згідно з положеннями ст. 172–173 ПК.

Порядок оподаткування операцій із продажу фізособами рухомого майна, у тому числі ТЗ, регулюється ст. 173 ПК.

Дохід платника податку від продажу (обміну) об’єкта рухомого майна протягом звітного податкового року обкладається ПДФО за ставкою 5 %, визначеною в п. 167.2 ПК (5 %).

Як виняток із зазначених положень, дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року одного з об’єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда, не підлягає оподаткуванню.

Дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року двох та більше об’єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда, підлягає обкладенню ПДФО за ставкою 5 %.

Дохід від операцій із продажу (обміну) об’єктів рухомого майна, у тому числі ТЗ, що здійснюються фізособами-нерезидентами, оподатковується в порядку, установленому для резидентів, за ставкою, визначеною у п. 167.1 ПК (18 %).

Водночас відповідно до пп. 1.1 п. 161 підрозд. 10 розд. XX ПК платниками військового збору (далі – ВЗ) є особи, визначені п. 162.1 ПК, зокрема фізособи-резиденти, які отримують доходи із джерела їх походження в Україні.

Об’єктом обкладення ВЗ є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід фізособи-резидента, до якого включається частина доходу від операцій із майном, розмір якої визначається згідно з положеннями ст. 173 ПК. Сума такого доходу оподатковується ВЗ за ставкою 1,5 %.

Не є об’єктом обкладення ВЗ сума доходу, отримана фізособою-резидентом від операцій із продажу ТЗ (легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда), які відповідно до п. 173.2 ПК не підлягають оподаткуванню.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) ВЗ до бюджету здійснюються в порядку, установленому ст. 168 ПК для ПДФО.

Отже, обкладення ПДФО та ВЗ операцій із відчуження фізособами власних ТЗ залежить від двох факторів:

1) виду ТЗ, що відчужується (автомобіль легковий чи нелегковий, мотоцикл, мопед тощо);

2) черговості продажу ТЗ протягом року.

Особливості визначення бази оподаткування

Дохід від продажу (обміну) об’єкта рухомого майна (крім легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів) визначається виходячи із ціни, зазначеної в договорі купівлі-продажу (міни), але не нижче оціночної вартості цього об’єкта, визначеної згідно із законом.

Водночас дохід від продажу (обміну) легкового автомобіля, мотоцикла, мопеда визначається виходячи із ціни, зазначеної в договорі купівлі-продажу (міни), але не нижче середньоринкової вартості відповідного ТЗ або не нижче його оціночної вартості, визначеної згідно із законом (за вибором платника податку).

Середньоринкова вартість легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів визначається щокварталу центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку. Порядок визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів затверджено постановою КМУ від 10.04.13 р. № 403.

Відповідно до зазначеного Порядку Мінекономрозвитку і торгівлі щокварталу на підставі аналізу фактичних цін продажу відповідних ТЗ розраховує середньоринкову вартість ТЗ для кожної марки, моделі ТЗ з урахуванням року випуску та пробігу та оприлюднює її на своєму офіційному веб-сайті.

Оціночна вартість ТЗ для цілей оподаткування визначається суб’єктами оціночної діяльності згідно із Законом від 12.07.01 р. № 2658-III «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та постановою КМУ від 21.08.14 р. № 358 «Про проведення оцінки для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов’язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства».

Придбання юрособою ТЗ у фізосіб

Якщо стороною договору купівлі-продажу об’єкта рухомого майна, у тому числі ТЗ, є юрособа чи фізособа-підприємець, то така особа вважається податковим агентом платника податку та зобов’язана виконати всі визначені ПК функції податкового агента (п. 173.3 ПК).

До функцій податкового агента, зокрема, належать обов’язки:

• своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету ПДФО та ВЗ із доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;
• подавати у строки, установлені ПК, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування.

Податковий агент утримує ПДФО за відповідним ставками (залежно від виду ТЗ, резидентського статусу продавця тощо) та сплачує ВЗ з урахуванням інформації про черговість продажу рухомого майна, зазначеної платником податку в договорі купівлі-продажу чи в окремій заяві.

Таким чином, юридична особа, купуючи ТЗ у фізособи, фактично виплачує йому дохід, із суми якого вона як податковий агент зобов’язана утримати й перерахувати до бюджету ПДФО і ВЗ.

Однак якщо автомобіль легковий (мотоцикл, мопед) і протягом року у фізособи це перший продаж автомобіля (мотоцикла, мопеда), доходи від його реалізації не підлягають обкладенню ПДФО і ВЗ.

Якщо продаж легкового автомобіля (мотоцикла, мопеда) у фізособи вже не перший у році або це не легковий автомобіль (мотоцикл, мопед), то ПДФО і ВЗ за зазначеними вище ставками юрособа-покупець перераховує до бюджету в день перерахування коштів в оплату ТЗ зі свого поточного рахунка або протягом трьох банківських днів із дня, що настає за днем, у якому проведено розрахунки за ТЗ через касу підприємства.

Як передбачено пп. 168.4.4 ПК, юрособа за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням не уповноважених сплачувати податок відокремлених підрозділів, відокремлений підрозділ, який уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) до бюджету ПДФО, за своїм місцезнаходженням одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів, у тому числі від продажу ТЗ, сплачує (перераховує) суми утриманого податку на відповідні рахунки, відкриті в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, за місцезнаходженням відокремлених підрозділів.

Отже, юрособа, яка придбала ТЗ у фізособи, сплачує (перераховує) нарахований (утриманий) ПДФО та ВЗ із доходу від реалізації такого майна (крім випадку, коли такий дохід не підлягає оподаткуванню) за свої місцезнаходженням.

Місцезнаходження територіального органу з надання сервісних послуг МВС, у якому буде в подальшому проводитись державна реєстрація придбаного ТЗ, не впливає на порядок сплати юрособою ПДФО та ВЗ до бюджету.

Зверніть увагу: якщо ПДФО було сплачено фізособою – продавцем ТЗ самостійно до моменту укладання договору купівлі-продажу, юрособа незалежно від такого факту зобов’язана виконати всі функції податкового агента, зокрема нарахувати, утримати та сплатити (перерахувати) до бюджету ПДФО та ВЗ.

Самостійно сплачена фізособою-продавцем сума ПДФО в такому разі вважатиметься помилково сплаченою.

Умови та порядок повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань визначено ст. 43 ПК.

Сума надміру утриманих (сплачених) сум ПДФО, що підлягає поверненню, розраховується органом ДФС на підставі поданої платником податку податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом такого платника податку.

Продаж ТЗ фізособою за посередництвом юрособи

У разі продажу (обміну) об’єкта рухомого майна, у тому числі ТЗ, за посередництвом юрособи (її філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу) або представництва нерезидента чи фізособи-підприємця або укладення та оформлення договорів відчуження ТЗ у присутності посадових осіб органів, які здійснюють реєстрацію (перереєстрацію) ТЗ, такий посередник або відповідний орган виконує функції податкового агента стосовно подання до контролюючого органу інформації про суму доходу та суму сплаченого до бюджету ПДФО (п. 173.3 ПК).

Платник податку під час укладання договору зобов’язаний самостійно сплатити до бюджету ПДФО та ВЗ із доходу від операцій із продажу (обміну) об’єктів рухомого майна.

Подання звітності щодо доходів від реалізації фізособою ТЗ

Як уже зазначалось, у разі якщо стороною договору купівлі-продажу об’єкта рухомого майна, у тому числі ТЗ, є юрособа чи фізособа-підприємець, така особа вважається податковим агентом платника податку та зобов’язана виконати всі визначені ПК функції податкового агента, незалежно від того, як оформлюється купівля такого майна: шляхом посвідчення договорів купівлі-продажу у нотаріуса; через посередника; в органах, які здійснюють у встановленому законом порядку реєстрацію ТЗ, тощо.

Юрособа як податковий агент зобов’язана відобразити дохід фізособи від продажу об’єкта рухомого майна, у тому числі ТЗ, у Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку форми № 1ДФ, затвердженої наказом Мінфіну від 13.01.15 р. № 4.

У формі № 1ДФ дохід від продажу ТЗ відображається з ознакою доходу «105». Якщо дохід не підлягає оподаткуванню (у звітному році це перший продаж легкового автомобіля чи мотоцикла, мопеда), то у графах 3а і 3 зазначається сума доходу (договірна вартість, але не менша за середньоринкову чи оціночну – за вибором платника), а графи 4а і 4 (стосовно утриманого ПДФО) не заповнюються.

Якщо ж дохід підлягає оподаткуванню, то в графах 3а і 3 зазначається сума доходу, з якої утримано ПДФО, а в графах 4а і 4 відображають суму утриманого (перерахованого) ПДФО. Суму утриманого ВЗ показують у відповідних графах рядка «Військовий збір» розд. II форми № 1ДФ.

Водночас нотаріус, посередник чи інші особи, за участі яких було оформлено операції з купівлі-продажу рухомого майна, стороною договору якого є юрособа чи фізособа-підприємець, інформацію про такі договори у формі № 1ДФ не зазначає.

У разі якщо сторонами відповідного договору є лише фізособи, форма № 1ДФ до контролюючого органу подається, зокрема:

• посередником – про суму доходу та суму ПДФО та ВЗ, сплаченого до бюджету самостійно продавцем під час укладання договору;
• нотаріусом у разі посвідченя договору купівлі-продажу (міни) – про вартість кожного договору та про суму ПДФО та ВЗ, сплаченого до бюджету самостійно продавцем під час посвідчення цього договору;
• суб’єктом господарювання, який надає послуги з укладення біржових угод або бере участь в їх укладенні, – про вказані в угодах суми ПДФО та ВЗ, сплаченого до бюджету самостійно продавцем під час укладання угоди;
• органами, у присутності посадових осіб яких між фізособами здійснюються укладення та оформлення договорів купівлі-продажу (міни, постачання), а також інших договорів, та які здійснюють у встановленому законом порядку реєстрацію ТЗ, – про такі договори (угоди), включаючи інформацію про суму доходу та суму ПДФО та ВЗ самостійно сплаченого до бюджету продавцем під час укладання договорів (угод).

Відповідальність за порушення порядку оподаткування доходів від продажу об’єктів рухомого майна

Відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум ПДФО до відповідного бюджету несе юридична особа або її відокремлений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід (пп. 168.4.7 ПК).

Розмір санкцій за порушення правил нарахування, утримання та сплати (перерахування) податків у джерела виплати визначено ст. 127 ПК.

Так, ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків тягне за собою накладення штрафу в розмірі 25 % суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1 095 днів, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 % суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Зазначені дії, вчинені протягом 1 095 днів втретє та більше, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 % суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Відповідальність за погашення суми податкового зобов’язання або податкового боргу, що виникає внаслідок учинення таких дій, та обов’язок щодо погашення такого податкового боргу покладається на податкового агента. Платник податку – отримувач таких доходів звільняється від обов’язків погашення такої суми податкових зобов’язань або податкового боргу.

Зазначені штрафи не застосовуються, якщо ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) ПДФО самостійно виявляється податковим агентом під час проведення перерахунку цього податку, передбаченого п. 169.4 ПК, та виправляється в наступних податкових періодах протягом податкового (звітного) року згідно з нормами ПК.

Крім того, за неподання, подання з порушенням установлених строків, подання не в повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками форми № 1ДФ, якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов’язань платника податку та/або до зміни платника податку, до податкового агента застосовуються штрафні санкції в порядку та розмірах, установлених ст. 119 ПК, а саме штраф у розмірі 510 грн., а в разі повторного такого порушення протягом року – штраф у розмірі 1 020 грн.

Джерело: "Баланс-Агро" № 19, який вийшов з друку 21.05.18 р.