Фермерське господарство (далі – ФГ) створене членами однієї сім'ї: чоловіком, дружиною і батьками чоловіка. У своїй діяльності ФГ використовує нежитлові приміщення, що належать членам господарства: для зберігання зерна – склад, що належить чоловікові, а для утримання корів – хлів, що належить дружині. Документальне використання цих нежитлових приміщень ФГ не оформлено. Але ФГ здійснює витрати, пов'язані з їх експлуатацією: придбаває будматеріали та оплачує поточні ремонти приміщень. Ці витрати документально підтверджені, тому ФГ уважає за необхідне віднести їх до складу витрат на експлуатацію приміщень. Чи треба ФГ у цьому випадку документально оформляти використання майна своїх членів?

Так, треба. Пояснимо чому.

ФГ може бути створене і провадити діяльність як у формі юрособи, так і як фізособа-підприємець (ч. 4, 5 ст. 1 Закону від 19.06.03 р. № 973-IV «Про фермерське господарство»).

Для юросіб об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження в Україні та за її межами, який визначається шляхом коригування фінрезультату до оподаткування, визначеного у фінзвітності підприємства відповідно до НП(С)БО або МСФЗ, на різниці, передбачені Податковим кодексом (пп. 134.1.1 Податкового кодексу, далі – ПК).

Для підприємців на загальній системі об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручкою у грошовій і негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такого підприємця (п. 177.2 ПК). До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходу, у тому числі віднесені витрати на ремонт та експлуатацію майна, що використовується в госпдіяльності підприємця (пп. 177.4.4 ПК).

Звідси випливає, що ФГ – юрособа і фермер-підприємець не мають права віднести на витрати здійснені ними витрати на експлуатацію і ремонт нежитлових приміщень, що використовуються ними, які належать членам ФГ. Адже використання зазначеного майна в господарській діяльності ФГ не підтверджене в законодавчо встановленому порядку, тобто немає законних підстав для використання цієї нерухомості.

Таким чином, наявність споріднених зв'язків між членами ФГ (подружжям, батьками, братами і сестрами) не дає права господарству використовувати на свій розсуд їх майно.

Сімейні майнові стосунки регулюються Сімейним кодексом (далі – СК), а в частині, неврегульованій СК, – Цивільним кодексом (далі – ЦК), якщо це не суперечить суті сімейних відносин (ч. 1–3 ст. 2, ст. 8 СК).

Власник має право використовувати своє майно для ведення підприємницької діяльності (ч. 1 ст. 320 ЦК). Але майнові відносини між родичами в частині використання їх особистого майна регулюються нормами ЦК, згідно з якими підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків є договори й інші угоди (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК). Такими можуть бути, зокрема, договори оренди або безплатного користування (позики). У рамках цих договорів власник передає майно в користування за оплату (за договором оренди) або в безплатне користування (за договором позики), а орендар або користувач приймає майно в тимчасове користування (ч. 1 ст. 759, ч. 1 ст. 827 ЦК).

У цих договорах сторони, як правило, зазначають мету використання майна, а також сторону, яка здійснює витрати на його експлуатацію та ремонт. Такою стороною найчастіше є орендар або користувач майна.

Оскільки ФГ не є власником нерухомого майна, що використовується ним, йому потрібні законні підстави для використання цього майна у своїй підприємницькій/господарській діяльності, а також здійснення витрат на його експлуатацію.

Тому саме договори оренди або безплатного користування служитимуть документальним підтвердженням того, що ФГ мало право використовувати майно членів господарства у своїй діяльності. Тільки тоді ФГ зможе підтвердити зв'язок здійснених ним витрат з експлуатацією такого майна. А отже, й обґрунтувати визначений ним об'єкт оподаткування у разі виникнення спору з органом ДФС.

Джерело: "Баланс-Агро" № 13, який вийшов з друку 02.04.18 р.