Постанова Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.02.17 р., ЄДРСР,  реєстр. № 64653117: огляд судової практики

Сторони спору

Позивач – підприємець, відповідач – управління Держпраці в області.

Обставини справи

Управлінням Держпраці у вересні 2016 року була проведена позапланова перевірка підприємця на предмет дотримання ним законодавства про працю. За результатами перевірки було виявлено порушення вимог ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП – фактичний допуск до роботи двох фізосіб без оформлення з ними трудових договорів. За зазначене порушення управління Держпраці, діючи на підставі абзацу другого ч. 2 ст. 265 КЗпП, своєю постановою від 07.10.16 р. наклало на підприємця штраф у розмірі 30 МЗП за кожного працівника (виходячи з розміру МЗП, установленого на момент виявлення порушення), а також склало і направило для розгляду до районного суду протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 41 КУпАП. Постановою районного суду від 24.10.16 р. підприємець був визнаний винним і притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу. Підприємець, у свою чергу, оскаржив постанову управління Держпраці про накладення на нього штрафу, звернувшись до адміністративного суду.

Позиція сторін

Позивач (підприємець): вимоги ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП не порушувалися, оскільки на момент перевірки ці фізособи проходили стажування. І навіть у разі допуску працівників до роботи без оформлення з ними трудових договорів накладення двох штрафів за одне й те саме порушення постановою районного суду і постановою Держпраці є неправомірним, оскільки суперечить вимогам ст. 61 Конституції.
Відповідач (управління Держпраці): штраф за порушення вимог ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП на підставі абзацу другого ч. 2 ст. 265 КЗпП накладено на підприємця обґрунтовано. Абзацом другим ч. 2 ст. 265 КЗпП та ч. 3 ст. 41 КУпАП передбачено різні види відповідальності, на ці випадки не поширюються гарантії, передбачені ст. 61 Конституції.

На чиєму боці суд

Рішення прийнято на користь підприємця. Постановою окружного адміністративного суду визнано протиправною і скасовано постанову управління Держпраці про накладення на підприємця штрафу.

Аргументи суду

1. Порушення підприємцем вимог ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП (допуск фізосіб до виконання роботи без оформлення з ними трудових договорів) є доведеним, оскільки:
– зазначений факт установлено постановою районного суду, якою підприємець притягався до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу. А згідно із ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства постанова районного суду у справі про адміністративну провину, що набула законної чинності, є обов'язковою для адміністративного суду в питанні про те, чи мало місце саме діяння і чи було воно вчинене особою, справа якої розглядається адміністративним судом;
– підтверджений поясненнями як самого підприємця, так і неоформлених працівників.
2. Згідно зі ст. 61 Конституції ніхто не може двічі притягатися до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
3. У разі притягнення до відповідальності на підставі абзацу другого ч. 2 ст. 265 КЗпП і частини третьої ст. 41 КУпАП повністю збігаються суб'єкт відповідальності (підприємець) і вид порушення (допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору).
4. Абзац другий ч. 2 ст. 265 КЗпП та ч. 3 ст. 41 КУпАП передбачають один вид стягнення – штраф. Це дає суду підставу ототожнювати названі норми як один вид відповідальності.
5. Оскільки за допуск фізосіб до роботи без оформлення трудового договору підприємець уже притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу, то накладення на нього повторного штрафу постановою управління Держпраці є подвійною відповідальністю, що суперечить ст. 61 Конституції.

Висновок

За допуск до роботи без оформлення трудового договору штраф у підприємця повинен бути тільки один. Причому в цьому випадку вибір був зроблений на користь штрафу меншого розміру (передбаченого КУпАП). Нагадаємо, що розмір штрафів, про які йдеться у цьому рішенні, на сьогодні становить: згідно зі ст. 265 КЗпП – 30 МЗП (це 96 000 грн) і згідно із ч. 3 ст. 41 КУпАП – від 500 до 1 000 НМДГ (від 8 500 до 17 000 грн). Але така «лояльна» практика стосується випадку, коли роботодавцем є підприємець: адже тут обидва штрафи були застосовані до однієї і тієї самої особи. Якщо ж роботодавець – юрособа, тоді подібна аргументація може і не спрацювати. Адже штраф, передбачений ст. 265 КЗпП, застосовується до суб'єкта господарювання, а штраф, передбачений ст. 41 КУпАП, – до його посадових осіб.

Джерело: "Баланс" № 25-26, який виходить з друку 23.03.17 р.