Верховний Суд зробив висновок про визнання майнових прав на об`єкт інвестування
Верховний Суд України дійшов висновку, що якщо позивач отримав лише право на придбання права власності, а не саме право власності на нерухоме майно, то підстав для визнання за ним майнових прав на об'єкт інвестування на підставі статей 331, 392 ЦК немає.
Про це йдеться в Постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду від 30 березня 2016 року № 6-3129цс15.
Так, позивач, 18 червня 2009 року, отримав права і обов'язки інвестора щодо довгострокового інвестиційного договору, уклавши з ТОВ «МАКВЕНТ» договір про відступлення права вимоги, тобто на момент укладення оспорюваного іпотечного договору від 25 січня 2010 року про передачу в іпотеку нежитлового приміщення спірного житлового будинку право власності на майнові права на спірні нежилі приміщення належало позивачу.
Судами залишено без уваги той факт, що договір іпотеки укладений без згоди позивача, якому належали майнові права на нежитлові приміщення, що були предметом довгострокового інвестиційного договору, а тому висновок судів про те, що оспорюваний договір іпотеки був укладений відповідно до вимог чинного на момент його укладення законодавства і що їм не порушені права позивача, є помилковим.
Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.
За правилами ст. 392 ГК позов про визнання права власності може бути пред'явлений, по-перше, якщо особа є власником майна, але його право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, що засвідчує його право власності.
У переглядається справі позивач отримав лише право на придбання права власності, а не саме право власності на нерухоме майно. Отже, підстав для визнання за ним майнових прав на об'єкт інвестування на підставі статей 331, 392 ЦК немає.
З повним текстом судового рішення можна ознайомитися за посиланням.