Верховний Суд зробив висновок про примусову реалізацію закладеного майна
Верховний Суд прийшов до висновку, що, згідно з положеннями ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (ЦПК), правовідносини щодо примусової реалізації заставленого майна повинні регулюватися нормативними актами, діючими в момент вчинення певної процесуальної дії, зокрема, проведення публічних торгів.
Про це йдеться в Постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду від 30.03.16 р. № 6-2411цс15.
Згідно ч. 1 ст. 41 Закону від 05.06.03 р. № 898-IV «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки шляхом продажу на публічних торгах здійснюється у рамках процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом від 21.04.99 р. № 606-XIV «Про виконавче провадження», і з дотриманням вимог цього Закону.
За змістом ст. 1 Закону № 606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) , які здійснюються на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, та іншими законами, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Таким чином, примусова реалізація заставленого майна як стадія виконавчого провадження являє собою сукупність дій і правовідносин (врегульованих законами України № 606-XIV, № 898-IV та іншими нормативно-правовими актами), які в процесі примусового виконання виникають і реалізуються між органами і посадовими особами, які здійснюють примусову реалізацію судових рішень, і особами, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до проведення виконавчих дій відповідно до Закону.
З повним текстом судового рішення можна ознайомитися за посиланням.