Застосування методів визначення митної вартості за «прямими» та «непрямими» контрактами
Поняття «прямий» контракт застосовується до зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларується.
Під визначення «виробник товарів» слід розуміти особу, яка заявляє про себе як про виробника товару, розміщуючи на товарі та/або на упаковці чи супровідних документах, що разом з товаром передаються споживачеві, своє найменування (ім'я), торговельну марку або інший елемент, який ідентифікує таку особу.
Відповідно, поняття «непрямий» контракт - зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є посередник, тобто, не виробник товару.
При здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості безпосередньо має значення яким саме чином здійснюється операція купівлі – продажу імпортованих товарів.
При здійсненні зовнішньоекономічних операцій за «прямими» контрактами у суб’єкта ЗЕД з’являється більше можливостей довести заявлений ним рівень митної вартості, наприклад, надати прайс-лист з офіційного сайту виробника (одна із сторін зовнішньоекономічного контракту).
Слід відзначити найголовніше - при здійсненні зовнішньоекономічних операцій за «прямими» контрактами знижується ризик підробки поданих до митного оформлення документів.
Тобто, при здійсненні зовнішньоекономічної операції за «прямим» контрактом основний метод визначення митної вартості (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) значною мірою перевищує другорядні. Однак, протилежна ситуація спостерігається при здійсненні зовнішньоекономічної операції за «непрямим» контрактом.