Виплати за листками непрацездатності здійснюються відповідно до норм Закону від 23.09.99 р. № 1105-XIV «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 1105), яким визначено правові підстави для отримання такої допомоги, установлено умови надання, тривалість та розміри виплат.
Статтею 1 Закону № 1105 визначено, що загальнообов’язкове державне соцстрахування (у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності; від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, медичне) – система прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення, страхові виплати та надання соціальних послуг застрахованим особам за рахунок коштів Фонду соцстрахування (далі – Фонд).
Згідно зі ст. 18 та 19 Закону № 1105 право на матеріальне забезпечення та соцпослуги за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності мають, зокрема, застраховані особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб. Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачене законом.
Види матеріального забезпечення наведено у ст. 20 Закону № 1105, до яких відноситься, зокрема, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною).
Статтею 22 Закону № 1105 установлено, що допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї одного зі страхових випадків, визначених цією статтею.
Допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи із шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією інвалідності (установлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності), незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності в порядку та розмірах, установлених законодавством.
Абзацом другим ст. 2 КЗпП установлено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізособою. Працівники мають право, зокрема, на матеріальне забезпечення в порядку соцстрахування в разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності.
Таким чином, виплати за листками непрацездатності (оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця та допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю) з метою обкладення військовим збором прирівнюються до заробітної плати.

Джерело: https://uteka.ua/.