Закон від 03.11.16 р. № 1724-VIII (далі – Закон № 1724) зі скромною назвою «Про внесення змін до деяких законів України щодо усунення адміністративних бар'єрів для експорту послуг» уносить досить серйозні зміни до декількох базових Законів, що регулюють діяльність суб'єктів господарювання.
Закон № 1724 набув чинності 03.12.16 р., але почне діяти через місяць. Урахуйте для роботи: усі зміни, унесені до Закону № 996, уводяться в дію з 04.01.17 р.
Давайте подивимося, що саме змінилося і як це вплине на роботу суб'єктів господарювання.

Зміни, унесені до Законів № 959 і № 2709
ЗЕД-договір можна укладати в простій письмовій або електронній формі, а для послуг – шляхом прийняття публічної оферти або виставляння рахунка (інвойсу)
Змінилося визначення ЗЕД-договору. Раніше це була матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів ЗЕД з іноземними контрагентами, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності. Тепер це домовленість про ті самі дії (абзац тринадцятий ст. 1 Закону від 16.04.91 р. № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність», далі – Закон № 959). А домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, і є договором (ст. 626 Цивільного кодексу, далі – ЦК).
Раніше була вимога про матеріальне оформлення угоди (у ст. 6 Закону № 959 і в Положенні про зовнішньоекономічні договори (контракти), затвердженому наказом Мінекономіки від 06.06.01 р. № 201). Згідно з цими нормативними актами ЗЕД-договір укладається в простій письмовій формі, якщо інше не встановлене міжнародним договором України або законом. Відповідно до нового пом'якшеного формулювання абзацу тринадцятого ст. 1 Закону № 959 договір уже не вимагає обов'язкового матеріального носія.
Відповідні зміни внесено до Закону від 23.06.05 р. № 2709-IV «Про міжнародне приватне право» (далі – Закон № 2709). Згідно з новою редакцією ч. 3 ст. 31 даного Закону ЗЕД-договір, якщо хоча б однією стороною є громадянин або юрособа України, укладається у формі, передбаченій законом, незалежно від місця його укладення, якщо інше не встановлене міжнародним договором України. Раніше в цій статті також була передбачена обов'язкова письмова форма договору.
Отже, згідно з оновленою редакцією ч. 2 ст. 6 Закону № 959 ЗЕД-договір – крім традиційної простої письмової форми – може бути також укладений:
• в електронній формі (згідно зі ст. 639 ЦК і ч. 12 ст. 11 Закону від 03.09.15 р. № 675-VIII «Про електронну комерцію» договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаними згідно з вимогами ст. 12 цього Закону, прирівнюється до письмового договору);
• у разі експорту послуг (крім транспортних) – шляхом прийняття публічної пропозиції про угоду (оферти) або шляхом обміну електронними повідомленнями, або іншим способом, зокрема шляхом виставляння рахунка (інвойсу), у тому числі в електронному вигляді, за надані послуги.
Нагадаємо, що все це не нове. Спосіб укладення договору шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферту) і прийняття пропозиції другою стороною (акцепт) передбачено ст. 638 ЦК. Причому оферту може зробити кожна зі сторін майбутнього договору (ч. 1 ст. 641 ЦК). Публічна оферта передбачає пропозицію укласти договір необмеженій кількості осіб. При цьому оферта повинна містити істотні умови договору й виражати намір особи, яка зробила пропозицію, уважати себе зобов'язаною за договором у разі її прийняття. Акцепт другої сторони договору про прийняття оферти повинен бути повним і безумовним. Якщо особа, яка отримала оферту, у межах строку для відповіді вчинила дію згідно із зазначеними в оферті умовами (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей і т. п.), тобто підтвердила своє бажання укласти договір, це означає прийняття оферти (її акцепт), якщо інше не передбачене в самій оферті або не встановлене законом (ст. 642 ЦК).
Таким чином, норми Закону № 959 приведено у відповідність із діючим законодавством, що спростить процедуру укладання ЗЕД-договорів.
Форма правочину повинна відповідати вимогам права, застосовуваного до змісту правочину. При цьому достатньо дотриматися вимог права місця вчинення правочину, а якщо сторони правочину знаходяться в різних державах, – права місця проживання (для фізичної особи) або місця знаходження (для юридичної особи) того, хто зробив пропозицію, якщо інше не встановлене договором (нова редакція ч. 1 ст. 31 Закону № 2709).
Нагадаємо, що під постійним місцезнаходженням розуміється місцезнаходження офіційно зареєстрованого головного органу управління (контори) суб'єкта господарювання (суб'єкта ЗЕД). А під постійним місцем проживання – місце проживання на території будь-якої держави не менше одного року фізособою, яка не має інших місць проживання і знаходиться в цій державі не у зв'язку з роботою за договором (контрактом) (ст. 1 Закону № 959).
Уточнено, як підтвердити повноваження підписанта ЗЕД-договору
Згідно з новою редакцією ст. 6 Закону № 959 повноваження представника на укладання ЗЕД-договору можуть випливати з доручення (довіреності), установчих документів (раніше – статутних документів), договорів та інших підстав, які не суперечать Закону № 959.

Зміни, унесені до Закону № 185 та № 996 див. у "Баланс" № 98-99, який виходить з друку 12.12.16 р.