Податкова реформа - Бюджетний та Податковий аспекти
Податок на прибуток
Існуючий механізм нарахування і сплати податку на прибуток неодноразово зазнавав справедливої критики з боку фахівців та платників податків.
По-перше, за можливість оспорювання витрат як таких, що не пов'язані з господарською діяльністю платника.
По-друге, за алгоритм черговості зарахування авансових внесків з податку на прибуток та щомісячних внесків з цього податку.
На жаль, спосіб сплати - декларування з подальшою перевіркою - передбачає обов’язковий особистий контакт платника та інспектора. Водночас, сама сутність прибутку як бази оподаткування не дозволяє усунути суб’єктивні моменти при нарахуванні та, відповідно, перевірці нарахування цього податку.
З останніми змінами до Податкового кодексу підприємства нібито відчули полегшення, адже там було закладено прогресивну "європейську" норму: тепер об’єкт оподаткування має визначатися на підставі фінансового результату платника податку з чітко визначеним обмеженим переліком різниць. Окрім того, зменшується кількість перевірок.
Але при цьому було закладено бомбу вповільненої дії - перевірці тепер підлягає правильність ведення бухгалтерського обліку платника податку. Це означає, що коли перевірки реально розпочнуться, а за законом вони почнуться з 1 січня 2016 року, контролюючі органи на основі своїх припущень зможуть ставити під сумнів практично що завгодно.
Адже правила бухгалтерського обліку є доволі гнучкими і дозволяють багато свободи у трактуванні тих чи інших витрат. Наприклад, у представників контролюючих органів можуть виникнути сумніви щодо правильності визначення собівартості продукції.
Хочеться, звичайно ж, вірити в позитивний варіант розвитку подій, однак, попередній досвід залишає мало сумнівів щодо можливого виникнення в найближчій перспективі широкого поля для зловживань і корупції.[p2641]
Однак, усунути існуючі і потенційні проблеми податку на прибуток цілком можливо, коли оподаткуванню буде підлягати виключно розподілений прибуток.
Наприклад, підприємство вирішило інвестувати частину отриманого прибутку на купівлю основних фондів, розробку нового продукту, підвищення кваліфікації персоналу тощо, або навіть у створення нового підприємства у перспективній галузі. Така частина прибутку не буде оподатковуватись.
Відповідно, у бізнесу з’явиться мотивація та ресурси для структурної перебудови або, принаймні, оновлення та розширення виробництва.
В той же час інша частина прибутку спрямовується, наприклад, на виплату дивідендів, і от саме вона підлягатиме оподаткуванню.
Моментом сплати податку на прибуток в такому випадку буде момент розподілу отриманого прибутку і, відповідно, контролюватися буде саме цей момент, а також деякі менш суттєві. Відтак, зникає потреба у контактах податківців з бізнесом, бо все, що треба, можна перевірити дистанційно, через банк. Бухгалтерія при цьому також залишається внутрішньою справою підприємства.
Схема чітка, прозора і передбачувана, а головне – вона створює можливості для залучення інвестицій. Однак, це лише її перша частина.
Для того, щоб надходження до бюджету від податку на прибуток були передбачувані, він повинен мати нижню межу. Таке мінімальне податкове зобов’язання може розраховуватись, наприклад, від вартості майна та землі, якими володіє або використовує підприємство - не більше 1-2% на рік від вартості.
При цьому вартість може визначатися на основі розрахунків та дистанційно, виходячи з розташування земмельних ділянок. Сплаті підлягає більша величина: грошове зобов’язання, що або розраховане від розміру розподіленого прибутку, або визначене від вартості майна.
Окрім передбачуваності, такий порядок стимулюватиме перерозподіл власності на користь більш ефективних власників, оскільки підприємство, яке працює неефективно і не отримує прибутку, за деякий час буде змушене відчужувати основні фонди та землю, на які буде нараховуватись такий податок.
В свою чергу, бюджет отримуватиме необхідний передбачуваний мінімум надходжень з цього податку.
Податок на додану вартість
Цей податок є чи не найбільш проблемним через несправедливість та корупційність механізму його відшкодування та інші проблеми адміністрування. Практика склалась таким чином, що без проблем таке відшкодування можуть отримати лише "обрані".
З іншого боку, добросовісні великі платники податків, серед яких - представники транснаціональних компаній, мають мільйонні борги з бюджетного відшкодування ПДВ.
Тим не менш, ми пропонуємо зберегти ПДВ як такий (на противагу пропозиціям заміни його на податок з обороту чи з кінцевого продажу), зосередившись саме на удосконаленні адміністрування.
Зокрема, значною мірою усунути корупційну складову, притаманну цьому податку, можливо шляхом закріплення в Податковому кодексі України механізму сальдування, що передбачає створення окремого рахунку поряд з єдиним казначейським рахунком.
Лише після виконання всіх зобов’язань щодо відшкодування перед платниками податків, які обліковуються на цьому рахунку, позитивне сальдо, "очищений" ПДВ, буде перераховуватись на єдиний казначейський рахунок.
Такий механізм усуває передумови для корупції, є більш передбачуваним і справедливим для платників ПДВ.
Крім того, вкрай важливими є наступні пропозиції:
1. Забезпечення неможливості свавільного скасування податкового кредиту фіскалами.
2. Заборона контролю зв'язку видатків з господарською діяльністю.
3. Усунення недоліків, пов‘язаних із введенням спецрахунків з депонуванням (вимивання обігових коштів, ручне втручання, помилки у формулі тощо).[p2642]
Єдиний соціальний внесок та ПДФО
Ключові проблеми Податку на прибуток та ПДВ містяться переважно у їх адмініструванні, а не у ставках.
А от ситуація з оподаткуванням фонду заробітної плати – зворотня. Україна має найвищу у Європі сумарну ставку щодо цих податків, і це призвело до того, що, за різними оцінками, приховано близько половини фонду оплати праці недержавних підприємств.
У запропонованому експертами Реанімаційного пакету реформ підході ЄСВ скасовується, а НДФЛ збільшується до 20%, що дозволить вивести з "тіні" більшіть заробітних плат.
Скасування ЄСВ потребує низки супровідних інституційних заходів, таких як ліквідація ПФУ як самостійного фонду і злиття його з державним бюджетом. З економічної точки зору, ця складова реформи потребує часткових компенсаторів.
Головними компенсаторами тут повинні стати:
по-перше - удосконалення адміністрування ПДВ і радикальне зменшення зловживань;
по-друге, інвентаризація Пенсійного фонду та ліквідація спецпенсій;
по-третє, підвищення ПДФО до єдиної ставки у 20%;
по-четверте, збільшення надходжень від модифікованого податку на прибуток з нижнім порогом у вигляді податку з нерухомості понад нинішній рівень.
