Мінсоцполітики у листі від від 14 травня 2015 р. № 2434/1/10-15/06 пояснило, що згідно з пунктом 3 частини першої статті 41 Кодекс законів про працю України  Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи.
Відповідно до пункту 28 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.92 № 9 з підстав вчинення аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи (пункт 3 частини першої статті 41 КЗпП), можуть бути звільнені лише ті працівники, які займаються виховною діяльністю, наприклад, вихователі, вчителі, викладачі, практичні психологи, соціальні педагоги, майстри виробничого навчання, методисти, педагогічні працівники позашкільних закладів. Таке звільнення допускається як за вчинення аморального проступку при виконанні трудових обов’язків, так і не пов’язаного з ними (вчинення такого проступку в громадських місцях або в побуті). Звільнення не може бути визнано правильним, якщо воно проведено лише внаслідок загальної оцінки поведінки працівника, не підтвердженої конкретними фактами.
Зміст проступку та докази, що дають підстави для звільнення, законодавство про працю не визначає.