Баланс группа компаній

Бухгалтерія - це любов!

(056) 370-44-25
Замовити дзвінок

Видавнича галузь-2015: що змінилося на законодавчому рівні?

12 січня 2016 р.

Продовження податкових канікул для видавців і книгорозповсюджувачів 

1 січня 2015 року завершувався термін дії пільгового податкового режиму для українських видавців.  У листопаді 2014-го законопроект, який би продовжив податкові канікули, був відкликаний. Наприкінці грудня позаминулого року Рада ухвалила інший Закон, який звільняв від оподаткування лише операції з постачання книжок і періодики. Однак у лютому 2015 року нардепи прийняли Закон, що розширив перелік таких операцій. Зокрема, пункт 197.1.25 статті 197  Податкового кодексу виклали в такій редакції:

«197.1.25. постачання (передплати) та доставка періодичних видань друкованих засобів масової інформації (крім видань еротичного характеру) вітчизняного виробництва, підготовлення (літературне, наукове і технічне редагування, коригування, дизайн та верстка), виготовлення (друк на папері чи запис на електронному носієві), розповсюдження книжок, у тому числі електронного контенту (крім видань еротичного характеру) вітчизняного виробництва, учнівських зошитів, підручників та навчальних посібників, словників українсько-іноземної або іноземно-української мови вітчизняного виробництва на митній території України».

Роздержавлення друкованих ЗМІ

24 грудня 2015 року український парламент ухвалив законопроект  № 917-VIII «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації» з урахуванням президентських правок. Згідно з цим документом, органи державної влади України не зможуть виступати засновниками та співзасновниками друкованих ЗМІ. Реформування друкованих ЗМІ та редакцій відбуватиметься  у два етапи. На першому етапі, який триватиме рік з дня набрання законом чинності (1 січня 2016), реформуватимуть ті ЗМІ, які подадуть відповідні клопотання. На другому етапі протягом двох наступних років планують реформувати всі інші державні друковані ЗМІ.

Документ також передбачає державну підтримку реформованих друкованих ЗМІ місцевої сфери розповсюдження. Вона полягає у встановленні для редакцій пільгових умов оренди приміщень, що перебувають у державній чи комунальній власності, надання адресної фінансової допомоги, надання редакціям пріоритетного права на укладення договорів про висвітлення діяльності місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Згадані президентські правки передбачають, зокрема, норми, згідно з якими після виходу держави із засновників має зберігатися мова видання.

Ліквідація Нацкомморалі

У 2015-му припинила своє існування Національна експертна комісія з питань суспільної моралі, що функціонувала з 2004 року.

«Це найбільш одіозна державна структура, яка за 10 років свого існування запам’яталася лише скандальними рішеннями, спробами заборонити мультфільми про Сімпсонів, пісні Скрябіна та пошуками порнографії у художніх творах. Згідно з висновками Мін’юсту, Національна експерта комісія з питань моралі не має окремого предмету регулювання. Це означає, що вона тільки дублює функції інших державних органів», – пояснила автор законопроекту про ліквідацію цього органу, перший заступник голови комітету ВР з питань свободи слова та інформаційної політики Ольга Червакова.

Вилучення з переліку галузей і спеціальностей вищої освіти спеціальності «видавнича справа та редагування»

У квітні минулого року уряд затвердив новий перелік галузей і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти. У згаданому переліку, який почав діяти з 1 вересня 2015 року, немає, зокрема, освітньої  спеціальності «видавнича справа та редагування». Надалі вона може бути спеціалізацією в межах спеціальності «журналістика». У  дипломах випускників буде записана як спеціальність, так і спеціалізація,пояснюють експерти.

Утім, таке нововведення викликало бурхливу реакцію серед низки освітян-медійників, які опублікували відкритий лист до президента й прем’єра з проханням повернути вилучені спеціальності (окрім, ВСР йдеться також про «рекламу та зв’язки з громадськістю»). З проханням аргументувати зміни до міністра освіти Сергія Квіта також звернулася завідувач кафедри видавничої справи і редагування Української академії друкарства Надія Зелінська під час однієї з дискусій на Форумі видавців 2015. Вона зауважила, що українське друкарство має давню традицію, і навіть, якби такої спеціальності донині в Україні не було, то її варто було би запровадити.

Водночас Квіт пояснив, що перелік галузей і спеціальностей стосується передовсім організації навчального процесу. «Головна ідея реформування цього переліку в тому, що виш, керуючись принципом автономії, може запровадити будь-яку навчальну програму, якщо таких фахівців вимагає ринок або для цього є наукова потреба. Відтепер МОН ліцензує кожну навчальну програму. Таким чином ми не звузили, а, навпаки, розширили ваші можливості. І якщо в переліку ви не знайшли назви тієї чи іншої спеціальності, то це не значить, що ви не маєте права готувати людей за цим профілем», – зазначив міністр і додав, що надалі перелік буде уточнюватися і переглядатися.

Щодо держзамовлення, то воно, на думку Квіта, є сталінським архаїзмом, якого варто позбутися, бо «держава повинна запровадити блочне фінансування університетів – давати кошти хорошим університетам, а хороший університет знає, кого йому готувати».

Конкурсний відбір шкільних підручників

Наприкінці 2014-го у Міносвіти вирішили зробити більш відкритим і прозорішим відбір підручників для 4-х і 7-х класів. Конкурс стартував на початку 2015-го і відбувався у два етапи. На першому подані видавництвами оригінал-макети підручників аналізували експерти, а на основі їхніх висновків вирішувалося, яким виданням надавати гриф міністерства. На другому етапі відбору залучили вчителів-предметників: педагог мав обрати, який серед рекомендованих МОН підручників йому найбільше до вподоби. 27 травня 2015 року Конкурсна комісія повідомила, що всі підручники для учнів 4-х і 7-х класів, які отримали під час конкурсу результати більше, ніж «0», можуть бути запропоновані до друку за кошти державного бюджету.

Зазначимо, що уряд планував зробити підручники платними для більшості школярів, окрім дітей із вразливих соціальних категорій. Однак врешті пообіцяли забезпечити безкоштовними підручникам всіх. У вересні на Форумі видавців міністр Сергій Квіт розповідав, що половина коштів буде виділена з бюджету ВР, інша половина – з місцевих бюджетів.

З початку цього навчального року анонсувалися різні дати доставки підручників до шкіл, але наразі можна констатувати, що четверто- й семикласники завершили перший семестр без нових видань. В Інституті модернізації змісту освіти, який власне і займається питанням шкільних підручників, Читомо запевнили, що 50 % обіцяних підручників для учнів 4-х та 7-х класів уже видруковані й розвозяться (йдеться про ту половину, що мала бути видана за кошти держбюджету). «До нового року їх отримають всі обласні бази, а після новорічних свят вони передадуть їх у райони, а ті – у школи», –  зазначив Юрій Завалевський, заступник директора Інституту.

Він також розповів про те, що у 2015-му МОН розробило нове Положення про конкурсний відбір проектів підручників для учнів загальноосвітніх навчальних закладів. З його слів, воно стало більш демократичним. «Думаю, що до кінця січня 2016 року оприлюднять новий варіант цього документу, згідно з яким відбуватиметься відбір підручників для 8 класу. Цього разу вчителі знову вибиратимуть підручники серед тих 5–6 видань із певної дисципліни, які ми пропонуватимемо», – відзначив Завалевський.

Додамо, що головною претензією Конкурсної комісії до відбору підручників для 4-х і 7-х класів була недостатня фаховість декотрих із експертів, які оцінювали оригінал-макети підручників, надіслані видавництвами. За словами Галини Усатенко, яка очолила Конкурсну комісію, деякі підручники доводилося допускати суто з формально, з огляду на кількість схвальних рецензій. Тоді у МОН пообіцяли, що надалі організують підготовку фахівців, які аналізуватимуть подані на конкурс підручники. Про організацію такого навчання, зокрема, йдеться в проекті згаданого вище нового Положення.

Скасування ГОСТів

У середині грудня Міністерство економічного розвитку і торгівлі України скасувало ГОСТи, які були розроблені до 1992 року. Йдеться про 12 776 документів, серед яких, зокрема, два стандарти, які мають стосунок до Книжкової палати України.

«Це ГОСТ 7.61–90. Система стандартов по информации, библиотечному и издательскому делу. Издания. Государственные библиографические указатели. Общие требования, який стосується виключно діяльності Книжкової палати. У ньому йдеться про вісім літописів (літописи книг, журнальних, газетних статей тощо), які ми випускаємо. Цей стандарт, звичайно, вже застарів. Там навіть вживається ще відмінна від УДК і ББК класифікація. Отож, ми дали згоду на його скасування. Натомість ми маємо інструкцію щодо складання державних бібліографічних покажчиків. Другий стандарт – ГОСТ 7.57–89. Система стандартов по информации, библиотечному и издательскому делу. Издания. Издательские и книготорговые библиографические указатели. Общие требования. Він теж уже неактуальний. Коли ці стандарти припиняють діяти – визначить Мінекономрозвитку. У поясненнях відомств сказано, що деякі зі стандартів, пропонованих до скасування, будуть чинними ще два роки – до початку 2018-го», – розповіла завідувачка відділу державної стандартизації Книжкової палати України Галина Плиса. Щодо появи якихось нових стандартів, то вони є і, зі слів, пані Плиси, набудуть чинності у 2017 році.

50 млн грн у Держбюджеті-2016 на книжки для бібліотек

Міністерство культури вперше отримало 50 млн грн на закупівлю книжок для бібліотек. Таку суму закладено у Державному бюджеті на 2016 рік, який Рада ухвалила 24 грудня.

Відтак було би добре запровадити більш прозорі процедури закупівлі книжок для бібліотек, написав із цього приводу директор видавництва «Фоліо» Олександр Красовицький на своїй Facebook-сторінці. «Цього року книги вибирали тільки бібліотекарі. У наступному – їх має стати більше. Масовість виключає нечесність», – зазначив він.

Красовицький також додав, що в бюджеті зберегли для Держтелерадіо 41 млн грн, а для кіно і книг залишили пільгу з ПДВ, на яку зазіхав Мінфін.

«Культурний лобізм – це те, чого не було 25 років. Були плач та жебракування. Під поставку якісних книг необхідні реформовані бібліотеки. Потрібно увага до них громад і районів», – вважає видавець.

Український інститут книги

На початку листопада Рада ухвалила в першому читанні законопроект про український Інститут книги. Затим протягом двох тижнів тривало громадське обговорення документу, до якого долучалося й Читомо. Наприкінці листопада його розглядав парламентський комітет з питань культури і духовності. Нещодавно текст законопроекту, підготовлений до другого читання, опублікували на сайті ВР. Ми спробували розібратися, що змінилося, порівняно з першим варіантом, який викликав у професійної спільноти низку зауважень і нерозуміння.

У виправленому тексті збереглася головна інтрига щодо майбутнього інституту – який центральний державний орган управління стане керівним для нього? Чи це Мінкульт, чи Держкомтелерадіо, чи якесь інше відомство – не вказано. Коментуючи ще перший варіант законопроекту, фахівці наголошували, що це питання треба обговорювати саме з видавничою сферою, а не вирішувати за лаштунками.

Водночас у новій версії йдеться, що Статут Українського інститут розроблятиметься за участі громадських організацій у сфері культури, книговидавців та книгорозповсюджувачів, а не просто затверджується згаданим органом управління.

Загалом, виправлений текст став чіткішим і логічнішим, тут менше заплутаних «совкових» формулювань. Так у предметі діяльності Українського інституту книги тепер мовиться не лише про «популяризацію української літератури, української літературної спадщини, української мови та української видавничої справи»:

«Предметом діяльності Українського інституту книги є створення організаційних, адміністративних та культурологічних умов для перетворення вітчизняної видавничої справи на культурну індустрію європейського зразка, формування єдиного книжкового ринку в країні, забезпечення за допомогою вітчизняної книги вільного доступу громадян України до всіх сфер сучасних знань, відродження культури читання».

Перемогою є те, що до переліку функцій нової інституції додали організацію книжкових виставок та інших заходів в Україні та за кордоном, моніторинг ринку, розвиток мереж книгарень, співпраця зі ЗМІ в питаннях популяризації читання, створення резиденцій для митців тощо. Разом із тим, є два положення, що дублюють одне одного:

створення і реалізація проектів та програм популяризації української літератури в Україні та за кордоном;

реалізація національно-культурних державних цільових програм, пов’язаних з популяризацією української книговидавничої продукції в Україні та за кордоном.

Ще одним важливим здобутком є те, що кандидат на посаду директора Українського інституту може мати будь-яку вищу освіту й не менше трьох років досвіду роботи на керівних посадах. Початково йшлося про вищу освіту лише в галузях культури і мистецтва, економіки, права або соціології, а стаж роботи на керівних посадах мав бути у видавничій або бібліотечній сфері, до того ж не менше 5 років.

Внесені правки також до положень про конкурс на посаду директора. Зокрема, склад конкурсної комісії формуватиметься інакше, ніж пропонувалося спершу. Не буде трьох осіб від комітету ВР і трьох від громадськості, а буде шість осіб від громадськості. Ще трьох осіб, як і в першій редакції, пропонуватиме орган управління.

У варіанті законопроекту до другого читання вже не йдеться про те, що інститут має бути у Києві.

Серед нововведень те, що інститут книги може розміщувати на поточних рахунках у банках державного сектору власні кошти, отримані як плата за послуги, що надаються ним згідно з основною діяльністю, а також благодійні внески та гранти.

Враховано також правку від народної депутатки Ірини Подоляк про особливості оплати праці співробітників інституту:

директору Українського інституту книги – 50 мінімальних заробітних плат;

першому заступнику, заступнику директора Українського інституту книги – 38 мінімальних заробітних плат;

заступнику директора Українського інституту книги – 28 мінімальних заробітних плат;

керівникам структурних підрозділів – 20 мінімальних заробітних плат;

заступникам керівників структурних підрозділів – 17 мінімальних заробітних плат;

фахівцям – 15 мінімальних заробітних плат;

іншим працівникам Українського інституту книги – сума, що дорівнює трьом розмірам посадового окладу, встановленого Кабінетом Міністрів України для працівників, які обіймають відповідні посади в центральних органах виконавчої влади.

Працівникам Українського інституту книги виплачується щомісячна доплата за науковий ступінь доктора філософії (кандидата наук) або доктора наук з відповідної спеціальності у розмірі відповідно 15 і 20 відсотків посадового окладу».

Джерело: http://uteka.ua/channels_store/publication/Vidavnicha-galuz-2015-shho-zminilosya-na-zakonodavchomu-rivni-12606

Приєднуйтесь до нашої сторінки та отримуйте новини першими!

Дякую, я вже з вами!