Під час проведення річної інвентаризації комісія перевіряє не лише матеріальні цінності, придатні до використання, а й металобрухт, а також інші види вторинної сировини, що утворилися після розбирання активів та предметів, які втратили свої експлуатаційні та товарні якості. Розглянемо особливості інвентаризації вторинної сировини та інших видів запасів, зважаючи на особливості їх обліку.

Що підлягає інвентаризації

Суцільна інвентаризація, яка обов’язково проводиться бюджетними установами перед складанням річної фінансової звітності, має охоплювати всі види зобов’язань та всі активи установи незалежно від їх місцезнаходження, у тому числі предмети, що перебувають на реконструкції, модернізації, консервації, у ремонті, запасі або резерві незалежно від технічного стану. При проведенні інвентаризації не допускається вносити до інвентаризаційних описів дані про залишки активів зі слів матеріально відповідальних осіб або за даними обліку без перевірки їх фактичної наявності.

Інвентаризації підлягає також металобрухт та вторинна сировина, які утворилися від демонтажу (розбирання) товарно-матеріальних цінностей, непридатних для подальшого їх використання унаслідок тривалої експлуатації чи за інших об’єктивних обставин. Нагадаємо, що такі матеріальні цінності списуються з балансу установи, а матеріали, отримані в результаті списання майна, оприбутковуються з відображенням на рахунках бухобліку запасів. Непридатні для використання вузли, деталі, матеріали та агрегати, відповідно до п. 23 Порядку списання об’єктів державної власності, затвердженого постановою КМУ від 08.11.07 р. № 1314, оприбутковуються як вторинна сировина (металобрухт тощо). Аналогічну норму мають містити і положення про списання об’єктів комунальної власності, які затверджуються рішеннями відповідних місцевих рад для установ, що утримуються за рахунок коштів місцевого бюджету.

Металобрухт

При інвентаризації металобрухту інвентаризаційна комісія у присутності матеріально відповідальних осіб перевіряє фактичну наявність зазначеного за даними бухобліку в описах металобрухту шляхом переважування. Дані про фактичну наявність металобрухту заносяться до графи 6 Інвентаризаційного опису запасів, форму якого затверджено наказом Мінфіну від 17.06.15 р. № 572. Що стосується заповнення граф за даними бухобліку в інвентарному описі, то у графі 11 проставляється сума залишку на субрахунку 261 (який указуємо у гр. 2).

Зазначимо, що записи про операції з оприбуткування та здачі металобрухту в бухобліку до 01.01.15 р., як правило (за роз’ясненнями Казначейства), здійснювалися за субрахунком 239 «Інші матеріали». Після внесення змін до Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ, затвердженого наказом Мінфіну від 26.06.13 р. № 611 (далі – План рахунків № 611), його було доповнено субрахунком 261 «Запаси для розподілу, передачі, продажу», на якому ведеться облік запасів, які придбані (вироблені, отримані) та утримуються з метою подальшого розподілу, передачі або продажу тощо. Тому для таких цілей, коли ми достеменно знаємо, що певні види запасів підлягають передачі спеціалізованому підприємству чи продажу, доцільніше використовувати саме цей субрахунок.

При цьому після демонтажу, розбирання обладнання ми отримуємо матеріальні цінності у вигляді металобрухту, які раніше не були власністю установи. Оскільки на їх придбання установа коштів не витрачала, таке надходження ми можемо прирівняти до дарунків і відобразити такі операції на субрахунку 712 «Доходи за іншими джерелами власних надходжень установ», який відповідно опису призначений для відображення саме такого виду надходжень.

Хоча в п. 2.19 Типової кореспонденції субрахунків бухгалтерського обліку (додаток 2 до Плану рахунків № 611, далі – Типова кореспонденція), матеріали, отримані від ліквідації та розбирання необоротних активів, пропонується оприбутковувати на субрахунку 711 «Доходи за коштами, отриманими як плата за послуги», вважаємо зазначений підхід некоректним. Адже виходячи з опису застосування субрахунка 711 на ньому передбачено відображати надходження установи від реалізації майна, а не оприбутковувати майно, що планується до реалізації. І якщо вартість металобрухту оприбуткувати за кредитом субрахунка 711, а пізніше, після отримання коштів від його реалізації, згідно з п. 7.4 Типової кореспонденції також цю суму відобразити за кредитом 711, то матимемо ситуацію, у якій одна й та сама сума буде відображена на субрахунку двічі. Під час відображення вартості металобрухту за кредитом 712 (аргументи на користь такого підходу ми навели вище) слід урахувати, що металобрухт є натуральним надходженням до бюджету того чи іншого рівня. Виходячи з касового методу обліку виконання бюджетів, для цих проведень слід скористатися схемою, наведеною в п. 3.6, 3.7 Типової кореспонденції.

Бухгалтерські проведення з оприбуткування металобрухту, який залишився до кінця поточного бюджетного року не реалізованим та буде проданий наступного року, наведемо в таблиці:

У разі якщо інвентаризаційна комісія в місцях зберігання виявить металобрухт, який не оприбуткований установою, його наявність класифікується як надлишки, виявлені при інвентаризації.

Більш докладну консультацію див. у журналі „БАЛАНС-БЮДЖЕТ” від 30.11.15 р. № 48.