Рішенням Правління НБУ від 05.02.19 р. № 103-рш регулятор скасував 9 своїх розпорядчих актів, серед яких – постанова Правління НБУ від 03.08.04 р. № 363 «Про встановлення процентних ставок за зовнішніми запозиченнями резидентів» (далі – Постанова № 363). Рішення набуло чинності 07.02.19 р.

Які ставки діяли до 7 лютого

Згідно з п. 1 Постанови № 363 у загальному випадку максимальні розміри процентних ставок за кредитами, позиками від нерезидентів у валюті 1-ї групи Класифікатора № 34 становили:

• для фіксованої процентної ставки: зі строками запозичень до 1 року – не вище 9,8 % річних; строками запозичень від 1 до 3 років – не вище 10 % річних; строками запозичень понад 3 роки – не вище 11 % річних;
• для плаваючої процентної ставки – ставка LІBOR для тримісячних депозитів у доларах США плюс 750 базисних пунктів;
• за кредитами у валюті 2-ї та 3-ї груп Класифікатора № 34 – не вище 20 % річних.

З 07.02.19 р. вищенаведені норми припинили свою дію. І це логічно, оскільки із цієї дати припинив свою дію (на підставі постанови Правління НБУ від 05.02.19 р. № 31) основний документ, що регулює порядок отримання кредитів (позик) від нерезидентів і надання їм позик від резидентів. Це Положення затверджено постановою Правління НБУ від 17.06.04 р. № 270 (далі – Положення № 270). Адже саме в цьому Положенні (у п. 1.10 гл. 1 розд. I) був закріплений обов'язок резидентів-позичальників дотримуватися максимальних процентних ставок за кредитами від нерезидентів, за чим регулятор суворо стежив.

Як буде тепер

Із 7 лютого все кардинально змінилося. Тепер банки отримують від своїх клієнтів (у порядку повідомлення) інформацію про укладені з нерезидентами кредитні договори та про їх умови (зокрема, про процентні ставки). Далі ця інформація передається до НБУ згідно з процедурою, прописаною в Положенні, затвердженому постановою Правління НБУ від 02.01.19 р. № 6 (докладніше див. «Валютні операції – 2019: точкові поліпшення на тлі звичних обмежень»).

А що стосується розмірів процентних ставок, то вони повинні відповідати ринковим умовам –і лише. Такий підхід відображає застосування ризик-орієнтованого принципу валютного нагляду на практиці.

Як перевірити ставку на відповідність ринковим умовам

Постановою Правління НБУ від 02.01.19 р. № 8 (див. «Валютні операції по-новому») затверджено поняття сумнівної валютної операції та індикаторів ризику. Під індикатором № 24 значиться невідповідність вартості зовнішнього запозичення за кредитним договором ринковим умовам.

Отже, якщо умови кредитування – ринкові, то операція – не ризикова, а значить, банк не турбуватиме позичальника (менше ризику – менше уваги). Якщо ж ставка – неринкова, банк зажадає додаткові документи для всебічного аналізу операції (більше ризику – більше уваги).

Проте виникає запитання:

Як звичайному позичальникові зрозуміти, чи відповідає ставка за конкретним кредитним договором ринковій, щоб не потрапити під пильний банківський нагляд?

НБУ висловив своє бачення цієї проблеми в листі від 17.01.19 р. № Р/25-0006/2831 і навіть навів декілька умовних (досить спрощених) прикладів оцінки банком процентної ставки за кредитом від нерезидента. До речі, цікавий нюанс: цей лист опубліковано в січні, а Положення № 270 і Постанова № 363 скасовано в лютому!

Джерело: "Баланс" № 14-15, який вийшов з друку 18.02.19 р.