Підприємство не відобразило виплачених підприємцям доходів у формі № 1ДФ за ІІ та ІІІ квартали 2016 року. Подано уточнюючі податкові розрахунки, у яких такі виплати показано з ознакою доходу «157», однак інформація в них не призводить до зменшення чи збільшення ПДФО, сплаченого підприємством. Чи застосовуються в такому разі до підприємства штрафні санкції?

Як передбачено п. 50.1 Податкового кодексу (далі – ПК), у разі якщо в майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПК) платник податків самостійно (у т. ч. за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться в раніше поданій ним декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Неподання, подання з порушенням установлених строків, подання не в повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов’язань платника податку та/або до зміни платника податку, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 грн. (п. 119.2 ПК). Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1 020 грн.
Зазначені штрафні санкції не застосовуються в разі, якщо недостовірні відомості або помилки в податковій звітності за формою № 1ДФ виникли у зв’язку з виконанням податковим агентом вимог п. 169.4 ПК та були виправлені відповідно до вимог ст. 50 ПК. Водночас до бази оподаткування включаються і доходи від госпдіяльності, які визначаються з урахуванням п. 177.2 ПК. Платники податку зобов’язані подавати річну декларацію про майновий стан і доходи, зокрема, якщо особа не є податковим агентом (п. 179.1 НК).
Із зазначеного вище можна зробити висновок: якщо під час подання уточнюючої форми № 1ДФ додаються рядки щодо виплачених доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, що не призводить до зменшення та/або збільшення податкових зобов’язань платника податку, щодо яких немає обов’язку у фізособи з подання річної декларації, та не відбувається зміна платника (тобто номер облікової картки платника – отримувача доходу вказано правильно), а також якщо уточнююча форма № 1ДФ подається внаслідок виправлення помилок у результаті проведеного перерахунку, передбаченого п. 169.4 ПК, не пізніше ніж до кінця звітного податкового року, то штрафні (фінансові) санкції до такого податкового агента не застосовуються. Отже, оскільки у фіз­осіб-підприємців, яким виплачуються доходи, виникає обов’язок щодо подання річної декларації, то в разі подання уточнюючої форми № 1ДФ із відображенням у ній виплат за ознакою «157», які не були вказані в раніше поданій звітності, до такого податкового агента застосовується відповідальність, передбачена п. 119.2 ПК.
Вимоги податківців обов’язково відображати у формі № 1ДФ доходи, які виплачуються фіз­особам-підприємцям, є суперечливими, адже такі доходи не включено до переліку оподатковуваних доходів, наведеного в п. 164.2 ПК. Однак цю вимогу містить наказ Мінфіну від 13.01.15 р. № 4, яким затверджено саму форму податкового розрахунку та Порядок її заповнення (далі – Порядок № 4). Крім того, у Довіднику ознак доходів (додаток до Порядку № 4), необхідність відображення доходів за ознакою «157» обґрунтовується посиланням на пп. 165.1.36 ПК. Але ж у цій нормі йдеться лише про те, що не підлягають оподаткуванню доходи підприємців, з яких сплачується єдиний податок. Проте одне можна сказати точно: вимоги податківців полягають у тому, щоби включати такі виплати до форми № 1ДФ (ЗіР, категорія 103.25). Отже, якщо податковий агент дотримується іншої точки зору, то свою позицію доведеться відстоювати в суді.

Джерело: "Баланс-Агро" № 45, який виходить з друку 05.12.16 р.