Трудовые мигранты: как выйти за рамки миграции денег в «бусах»
Українці за кордоном – найбільші інвестори в українську економіку. Це підтверджують результати дослідження, виконаного в рамках проекту Міжнародної організації з міграції. Так, українські трудові мігранти у 2014 році переказали 2 мільярди 800 мільйонів доларів. Додаткові 100 мільйонів доларів надійшли в Україну в натуральній формі (у вигляді продуктів, речей, техніки тощо). Ця сума перевищує інвестиції іноземних компаній та допомогу міжнародних донорів разом узятих, кажуть дослідники і закликають українську владу якнайшвидше залучати кошти в економіку на місцях.
Свої важко зароблені гроші українські заробітчани звикли тримати або в банках країн, в яких працюють, або ж «під подушкою». Відмовляючи собі у всьому, з кожного заробленого долара половина йде на заощадження, каже директор австрійської аналітичної компанії IASCI (Міжнародне агентство з інформування країн-донорів) Ніколас де Цваґер.
«Ми можемо говорити про 4 мільярди доларів щороку. Це велика сума грошей, яка зосереджена на приватних рахунках і, звісно, під ліжком. Тому не залучати трудових емігрантів до розвитку української економіки – злочин. За умови ефективного управління, трудова міграція та капітал, який вона генерує, можуть сприяти гуманітарному, соціальному, економічному та культурному розвитку України», – вважає дослідник.
Основною країною призначення для українців поки що залишилась Російська Федерація (30%). Для довгострокових поїздок заробітчани обирають Польщу (21%), Чехію (15%) та Італію (11%). Найпопулярнішими цілями їхніх заощаджень залишаються бажання придбати нерухомість, товари тривалого використання, а також дати освіту дітям. Втім, дослідження показало, що трудові мігранти не проти підтримати й інфраструктурні проекти у своєму регіоні. Кожен п’ятий заробітчанин назвав привабливим для себе інвестицію у будівництво, туризм і роздрібну торгівлю.
«Тому ідея полягає в тому, щоб вийти за межі грошових переказів чи міграції грошей у «бусиках». Потрібно показати людям, що їхні кошти працюють, щоб їм казали: завдяки вам у нашому містечку чи селі працює водопровід тощо», – наголошує Ніколас де Цваґер.
То що робити?
Першим кроком, згідно з рекомендаціями дослідників, є створення державного органу з питань міграції при прем’єр-міністрі.
«Це має бути офіс, який співпрацюватиме з усіма міністерствами», – конкретизує голова представництва Міжнародної організації з міграції (МОМ) в Україні Манфред Профазі.
Крім того, українським можновладцям радять встановити вибіркові податкові пільги та кредитні субсидії для інвестицій у проекти, що приваблять трудових мігрантів, розробити систему ощадних рахунків, гарантійних фондів. Долучитися до «благого діла з порятунку української економіки» повинен і приватний сектор. Принаймні хоча б розробкою нових фінансових сервісів – наприклад таких, які б дозволили тримати рахунки в тому самому або кореспондентському банку в різних країнах чи дозволяли б передавати кредитні історії.
«Я від себе особисто, від комітету готовий працювати, вносити будь-які законодавчі акти, які допоможуть нам зробити ці кроки», – відповідав на пропозиції перший заступник голови комітету Верховної Ради з питань прав людини, національних меншин і міжнародних відносин, а також голова підкомітету з питань зв’язків із українцями, які проживають за кордоном, Валерій Пацкан.
Наразі ж український парламент спромігся лише ухвалити рамковий законопроект про зовнішню трудову міграцію. Згідно з цим документом, держава повинна всіляко сприяти реінтеграції в суспільство трудових мігрантів і членів їхніх сімей.
«Закон рамковий, я згоден, але якраз він і передбачає подальшу розробку конкретних планів», – переконує також і начальник сектору з питань трудової міграції Міністерства соціальної політики Тарас Сімак.
Офіційних даних про точну кількість українців, що працюють за кордоном, за останній період немає. Проте соціологи та експерти називають цифру у 2-2,5 мільйони осіб.
(Публикуется на языке оригинала)
