У зв’зку із санітарно-епідемічною ситуацією у світі в Україні запроваджено безпрецедентні заходи із запобігання поширенню вірусної інфекції. Зокрема, майже всі працівники, за винятком деяких категорій, на період карантину мають залишатися вдома. Розглянемо особливості роботи працівників держорганів у цей період.

Запитання – відповідь

Якою має бути тривалість робочого часу держслужбовців?

Знаємо, що діяльність працівників держорганів регулюється Законом від 10.12.15 р. № 889-VIII «Про державну службу» (далі – Закон № 889). Як передбачено ст. 56 цього Закону, робочий час держслужбовців становить 40 год. на тиждень. Це відповідає загальним засадам, установленим КЗпП, згідно з яким нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 год. на тиждень.

Додамо: за ст. 5 Закону № 889 відносини, що виникають у зв’язку зі вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом, а дія норм законодавства про працю поширюється на держслужбовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Тож Законом № 889 конкретизовано час роботи та відпочинку держслужбовців. Для них у ст. 56 цього Закону передбачено 5-денний робочий тиждень із двома вихідними днями. Установлення посадовцеві неповного робочого дня або неповного робочого тижня можливе лише за згодою керівника держслужби.

Ураховано й життєві обставини держслужбовця. Тобто, якщо вагітна жінка чи одинокий держслужбовець, який має дитину віком до 14 років або дитину з інвалідністю, або дитину, яка перебуває під його опікою, чи який доглядає за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку, звернеться із проханням встановити йому неповний режим робочого часу, обов’язком керівника держслужби є задовольнити це прохання.

Водночас для забезпечення повноцінного функціонування держоргану керівники держорганів можуть прийняти й рішення щодо з’явлення посадовців на службі для роботи понад установлену тривалість робочого дня, а також у вихідні, святкові та неробочі дні, у нічний час. Це стосується випадків, коли є потреба виконання невідкладних або непередбачуваних завдань державними службовцями, для яких законом не передбачено обмежень щодо роботи, і на підставі наказу (розпорядження) керівника держслужби вони зобов’язані з’явитися на роботу. Про такий розпорядчий документ керівника слід повідомити виборний орган первинної профспілки (за його наявності).

Загалом робота понад установлену тривалість робочого дня не має перевищувати 4 годин протягом двох днів підряд та 120 годин упродовж року. Таке обмеження включає і тривалість роботи у вихідні, святкові та неробочі дні, а також роботи в нічний час.

Зауважимо: оформлюючи нестандартне залучення до виконання держслужбовцем посадових обов’язків, слід урахувати встановлені Законом № 889 заборони. А саме не дозволяється залучати до роботи понад установлену тривалість робочого дня, а також у вихідні, святкові та неробочі дні, у нічний час вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 3 років. Жінок із дітьми віком від 3 до 14 років або жінок, які мають дитину з інвалідністю, залучати до надурочної роботи можна лише за їхньої згоди, а також якщо це не суперечить медичним рекомендаціям.

Яким документом визначається режим роботи держслужбовців?

Якщо звернутися до законодавства, то в держоргані обов’язково мають бути затверджені правила внутрішнього службового розпорядку (далі – ПВСР, не плутати із правилами трудового розпорядку), у яких, зокрема, фіксується:

• початок та кінець робочого часу, а також перерви для відпочинку та прийняття їжі;
• умови, за яких працівник перебуватиме в держоргані у вихідні, святкові та неробочі дні, після закінчення робочого часу;
• яким чином доводитимуться до відома працівників нормативно-правові акти та доручення із службових питань;
• загальні правила, якими регулюються питання охорони праці та пожежної безпеки;
• порядок повідомлення працівника про свою відсутність на роботі.

Зазначені правила конкретизуються виходячи з особливостей виконуваних держорганом функцій та повноважень і можуть бути розроблені окремо для різних категорій працівників: керівників держоргану, держслужбовців, працівників патронатної служби, працівників, на яких покладаються функції з обслуговування, для робітників. Звісно, ці правила будуть різними для різних працівників, що входять до штату держоргану.

Як передбачає ст. 47 Закону № 889, ПВСР мають бути затверджені загальними зборами (конференцією) держслужбовців держоргану за поданням керівника держслужби та виборного органу первинної профспілки (за його наявності) на основі типових правил.

Не забуваймо, що Закон № 889 передбачає необхідність доведення ПВСР до відома всіх держслужбовців під підпис.

Повний текст консультації див. у "Баланс-Бюджет" № 14, який виходить з друку 06.04.20 р., або на сайті.