Предмет спору: визнання недійсним договору постачання в частині визначення ціни товару в інвалютному еквіваленті.

Ситуація

Два підприємства уклали договір постачання, згідно з яким постачальник зобов'язався передати, а покупець – прийняти й оплатити електротехнічні ресурси на умовах, передбачених договором.
У договорі сторони зафіксували, що:

·   кількість, номенклатура ресурсів будуть указуватися в специфікаціях до договору, які є його невід'ємною частиною;

·   ресурси будуть поставлятися за цінами, які зазначені в специфікаціях і включають у себе всі податки, збори та інші обов'язкові платежі, а також вартість тари, упаковки, маркування та інші витрати постачальника, пов'язані з постачанням ресурсів;

·   ціна на ресурси може бути змінена тільки за взаємною згодою сторін шляхом унесення змін до даного договору. Зміна ціни після оплати ресурсів не допускається.

Ціну за товар сторони встановили в гривнях, але в прив'язці до суми в іноземній валюті. Перерахунок ціни товару повинен здійснюватися у випадку зміни курсу інвалюти на день оплати.
На виконання договору сторонами були підписані специфікації № 7 і № 8, якими вони узгодили найменування продукції, кількість, вартість, умови оплати, строк постачання.
Договір постачання та специфікації № 7 і № 8 були підписані обома сторонами та скріплені печатками підприємств без зауважень.
Однак пізніше підприємство-покупець вирішило звернутися до суду й визнати договір недійсним у частині встановлення ціни за товар в інвалютному еквіваленті.

Чому виникає спір

Підприємство-покупець порахувало, що зазначені в специфікації умови про перерахунок ціни товару у випадку зміни курсу валюти на день оплати суперечать діючому законодавству.
Обґрунтування: зміна такої істотної умови договору, як ціна, в односторонньому порядку без узгодження з покупцем є незаконною (продавець у зв'язку зі зміною валютного курсу виставив рахунок на доплату).

Рекомендації «БАЛАНСУ»

У квітні 2016 року на сторінках нашого видання ми пропонували ціну внутрішнього договору постачання встановити в інвалютному еквіваленті таким чином:

·          установити ціну договору в гривнях і вказати її еквівалент в інвалюті за курсом на дату укладання договору;

·          передбачити в договорі можливість перегляду ціни у випадку зміни валютного курсу та необхідність перерахування покупцем суми, що перераховується в оплату поставленого товару, на дату платежу.

Ми обґрунтували свої рекомендації нормами законодавства, зокрема такими:

·          зобов'язання повинне бути виражене в грошовій одиниці Україна – гривні, однак сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті (ст. 524 Цивільного кодексу, далі – ЦК);

·          якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, то сума оплати в гривнях обчислюється за офіційним курсом на день оплати або за іншим курсом, установленим законом або договором (ч. 2 ст. 533 ЦК).

Судова практика

У подальшому думка, висловлена «БАЛАНСОМ», була підтверджена ВГСУ. Зокрема, ВГСУ при розгляді спору прийняв рішення на користь підприємства-продавця (постанова від 14.11.16 р., ЄДРСР, реєстр. № 62797340).
Суд обґрунтовував правомірність перерахунку ціни за товар у випадку зміни валютного курсу, використовуючи аргументи, аналогічні тим, які раніше наводив «БАЛАНС».

Аргументи суду

При укладанні господарського договору сторони зобов'язані в будь-якому разі узгодити предмет, ціну і строк дії договору (ч. 3 ст. 180 ЦК).
Статтею 632 ЦК визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладання договору допускається тільки у випадках та на умовах, установлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
У ситуації, яку ми розглядаємо, сторони вказали в п. 4.1 договору постачання, що ціна товару не є постійною й визначається в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору. У специфікаціях № 7 і № 8 сторони узгодили розрахунок ціни залежно від курсу НБУ (євро/гривня) станом на день оплати. Установлення ціни, таким чином, узгоджується зі свободою договору, закріпленою в ст. 627 ЦК.
Що стосується встановлення ціни за товар в інвалютному еквіваленті, то ВГСУ зазначив таке. Норми діючого законодавства визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, при цьому не містять заборони на встановлення ціни за товар в інвалютному еквіваленті (ст. 524, 533 ЦК).

Висновки

Використовуючи рекомендації «БАЛАНСУ», ви завжди зможете скласти надійний договір. І тоді навіть при розгляді спірних питань у суді закон буде на вашій стороні.